П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: Миколаївська міська рада, управління Держземагентства в м. Миколаєві, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про визнання недійними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_13 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Миколаївська міська рада, управління Держземагентства в м. Миколаєві, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю за заявою ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі державного акта на право користування землею від 15 листопада 1964 року є користувачем земельної ділянки площею 25 га урочища Варварівське Андріївського лісництва.
Рішенням Миколаївської міської ради від 8 листопада 2007 року № 17/37 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, за погодженням позивача надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею по 1 тис. кв.м за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування жилих будинків на АДРЕСА_1.
У 2009 році позивачу стало відомо про те, що без його згоди на підставі рішення Веснянської сільської ради народних депутатів від 14 січня 1994 року № 2 із земель лісового фонду, які перебували в користуванні підприємства, 21 січня 1994 року ОСОБА_8 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1. Однак зазначеним рішенням земельні ділянка у власність ОСОБА_8 не передавалась.
16 жовтня 2006 року ОСОБА_8 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_9, який 3 квітня 2007 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2. 18 травня 2007 року ОСОБА_9 продав цю ділянку ОСОБА_10, який 29 січня 2008 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, а 20 серпня 2008 року продав ділянку ОСОБА_11, яка 9 вересня 2008 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4.
Змінюючи позовні вимоги, ДП "Миколаївське лісове господарство" зазначало, що рішенням Веснянської сільської ради народних депутатів від 8 грудня 1992 року № 85 "Про землі запасу" було незаконно переведено землі площею 1,8 га, розташовані в АДРЕСА_2, в присадибні землі сільської ради для надання військовослужбовцям військової частини 6480 (далі - в/ч 6480) під індивідуальну забудову. Рішенням Весняської сільської Ради народних депутатів від 31 травня 1993 року № 29 виділено військовослужбовцям в/ч 6480 земельні ділянки для будівництва індивідуальних будинків, зокрема і ОСОБА_8 За цим рішенням ОСОБА_8 земельну ділянку виділено в довічне спадкове володіння в невизначеному місці з вільного присадибного фонду сільської ради народних депутатів у районі в/ч 6480.
Посилаючись на порушення свого права користування землею та на отримання земельної ділянки ОСОБА_8 без відповідної правової підстави, з порушенням чинного земельного законодавства, уточнивши позовні вимоги, ДП "Миколаївське лісове господарство" просило поновити позовну давність, визнати недійсними та скасувати рішення Веснянської сільської ради народних депутатів від 8 грудня 1992 року № 85 та від 31 травня 1993 року № 29, визнати недійсними державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_8, договори купівлі-продажу земельної ділянки, укладені між відповідачами, та видані на їх підставі державні акти на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2013 року закрито провадження у зазначеній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального Кодексу (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2014_10_14/pravo1/T041618.html?pravo=1>).
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2013 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2013 року в частині закриття провадження у справі щодо вимог ДП "Миколаївське лісове господарство" до Веснянської сільської ради Миколаївського району, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання державних актів та договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними і скасування заходів забезпечення позову скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до того ж суду.
Вказану ухвалу в частині закриття провадження у справі щодо вимог позивача до Веснянської сільської ради Миколаївського району про визнання недійсними та скасування рішень залишено в силі.
У лютому 2014 року ОСОБА_13 звернулася до суду з позовом до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_8 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.
Посилаючись на те, що у 2008 році їй не було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 через відведення цієї ділянки ОСОБА_8 на підставі спірного державного акта на землю, ОСОБА_13 просила визнати державний акт виданий ОСОБА_8 21 січня 1994 року недійним.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2014 року у задоволенні позову ДП "Миколаївське лісове господарство" та зустрічного позову ОСОБА_13 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2014 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДП "Миколаївське лісове господарство" про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_8, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,089 га, яка розташована у АДРЕСА_3, видний ОСОБА_8 21 січня 1994 року Веснянською сільською радою народних депутатів та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 242.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_11 відхилено, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_11 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих саме норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
На обґрунтування заяви заявниця додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року, 15 січня, 12 лютого, 5 та 25 вересня, 24 грудня 2014 року, 18 березня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року в справі № 6-121цс14 та від 21 січня 2015 року в справі № 6-224цс14.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, заслухавши прокурора, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 15 листопада 1964 року виконком Миколаївської районної ради Миколаївської області видав державний акт на право користування земельною ділянкою урочища Варварівське Андріївського лісництва ДП "Миколаївське лісове господарство".
Сервисы для юристов