П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєва Ірина Валентинівна, Терещенко Ніна Сергіївна, Отроцюк Олена Володимирівна, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна та скасування державної реєстрації права власності за заявою ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
ОСОБА_6 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник ОСОБА_13, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиця третьої черги за законом, де їй стало відомо, що 3 травня 2012 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєва І.В. видала ОСОБА_7 як сину (померлого) ОСОБА_13 свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивачка також зазначала, що ОСОБА_13 не мав дітей та інших спадкоємців за законом, тому ОСОБА_7 не є спадкоємцем ОСОБА_13 Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2012 року ОСОБА_7 відчужив спірну квартиру ОСОБА_8, а остання на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року відчужила квартиру ОСОБА_9
Посилаючись на те, що зазначена квартира входила до складу спадщини ОСОБА_13 та вибула з її володіння незаконно, позивачка просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 3 травня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_7; визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_13; витребувати зазначену квартиру в ОСОБА_9 та скасувати державну реєстрацію права власності останньої на квартиру.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 3 травня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_7; визнано за ОСОБА_6 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; скасовано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог; позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено повністю; витребувано з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 вказану вище квартиру. У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року ОСОБА_9 просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 387, частини першої статті 388, статей 1268-1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеної вище ухвали касаційного суду викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_9 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня, 7 вересня 2011 року, 31 жовтня, 5 грудня 2012 року, 24 липня 2013 року, 6 серпня, 27 листопада 2014 року, 11 лютого 2015 року, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2012 року та 7 липня 2014 року, рішень колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2011 року, 23 травня 2012 року, рішення Верховного Суду України від 19 вересня 2007 року, ухвал Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року та 15 вересня 2010 року та постанов Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року (справа № 3-13г10) та 17 грудня 2014 року (справа № 6-140цс14).
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_9, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_9 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями пунктів 1,4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2002 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
06-ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла, зокрема, зазначена квартира.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу звернулись: дружина ОСОБА_13 - ОСОБА_14, яка в подальшому відмовилась від спадщини на користь інших спадкоємців; ОСОБА_15 як кредитор ОСОБА_13 за договором позики, яка в подальшому не надала нотаріусу відповідних документів на підтвердження наявності заборгованості спадкодавця за вказаним договором; ОСОБА_7 як син ОСОБА_13
ОСОБА_6 у шестимісячний строк звернулась із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_13 як тітка останнього до нотаріуса за місцем проживання в Тверській області Російської Федерації.
Факт родинних стосунків між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 підтверджується наданими позивачкою записом з акта про народження ОСОБА_16, свідоцтвом про народження ОСОБА_13, свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_13 і ОСОБА_16, свідоцтвом про народження ОСОБА_6
ОСОБА_7 на підтвердження родинних відносин з ОСОБА_13 надав нотаріусу свідоцтво про своє народження та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13
3 травня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу на ім'я ОСОБА_7 як спадкоємця за законом першої черги було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_13, а саме на спірну квартиру.
Відомості про батька ОСОБА_7 - ОСОБА_13 були внесені до свідоцтва про народження відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 лютого 2012 року, яким було встановлено факт, що ОСОБА_13 є батьком ОСОБА_7 Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Суди також установили, що факт родинних відносин між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 матеріалами справи не підтверджується.
Позивачка належить до третьої черги спадкоємців ОСОБА_13 та в установленому законом порядку і строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Отже, ОСОБА_6 набула речове право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини.
ОСОБА_6 зверталась до приватного нотаріуса Гузєєвої І.В. за оформленням свідоцтва на спадщину, проте листом від 3 травня 2012 року нотаріус відмовив їй у видачі такого свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_13
Сервисы для юристов