П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору, застосування наслідків його недійсності та зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про виділ у натурі частки майна, припинення права спільної часткової власності на частину нежитлових приміщень за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2015 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору, застосування наслідків його недійсності.
Позивач зазначав, що 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі голови правління ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу частини об'єкта нерухомого майна, за умовами якого банк передав у власність покупця 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу A-IV загальною площею 5736,3 кв. м, котельної та трансформаторної підстанції Б-І загальною площею 273,7 кв. м на загальну вартість 42 млн 507 тис. 600 грн на АДРЕСА_1 Київської області.
Посилаючись на те, що цей договір є нікчемним відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу), оскільки укладанням цього договору банк до дня визнання його неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав договір, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; крім того, вартість нерухомого майна з метою оподаткування в договорі купівлі-продажу визначена на підставі балансової довідки без проведення відповідної оцінки вартості майна; під час укладення спірного договору голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_7 перевищив надані йому статутом банку повноваження, позивач просив: визнати недійсним цей договір купівлі-продажу частини об'єкта нерухомого майна від 19 березня 2015 року; застосувати до нього наслідки недійсності, витребувати у ОСОБА_6 2/5 частини об'єкта нерухомого майна та визнати право власності на цю частку за банком.
У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом про виділ у натурі належних їй 2/5 частин майна та припинення права спільної часткової власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 Київської області. Вимоги позивачка обґрунтувала необхідністю такого виділу з метою запобігання конфліктним ситуаціям під час користування спільним майном зі співвласником.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 17 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовив; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнив: виділив їй у натурі 2/5 частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 Київської області, а саме: митно-ліцензійний склад A-IV загальною площею 5736,3 кв. м, котельну та трансформаторну підстанцію Б-І загальною площею 273,7 кв. м та припинив право спільної часткової власності ОСОБА_6 на вказані 2/5 частини нежитлових приміщень.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 березня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2015 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 92, 161, 241, 364, 367, 509, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтування заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» надало копії постанов Верховного Суду України від 3 квітня 2013 року, 21 жовтня 2014 року, 20 січня, 17 лютого 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Банк «Київська Русь» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі голови правління ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини об'єкта нерухомого майна, за яким банк передав у власність покупця 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу A-IV площею 5736,3 кв. м, котельної та трансформаторної підстанції Б-1 площею 273,7 кв. м на АДРЕСА_1 Київської області.
Відповідно до пункту 6 спірного договору станом на 19 березня 2015 року балансова вартість нерухомого майна складала 35 млн 423 тис. грн.
Згідно з пунктом 3 договору продаж нерухомого майна було здійснено за ціною 42 млн 507 тис. 600 грн, у тому числі ПДВ 7 млн 84 тис. 600 грн, шляхом перерахування безготівкових коштів, внесення яких на рахунок банку підтверджується копією платіжного доручення від 19 березня 2015 року.
Право власності на частку в нерухомому майні за ОСОБА_6 зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 19 березня 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішенням від 19 березня 2015 року № 61 запровадила тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня до 19 червня 2015 року; призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», яка приступає до виконання обов'язків 20 березня 2015 року відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що з огляду на встановлені обставини щодо прийняття 19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду рішення про запровадження у ПАТ «Банк «Київська Русь» з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, яка з цього дня набула повноваження органів управління та контролю банку, такі повноваження банку були припинені з 20 березня 2015 року, тому, укладаючи 19 березня 2015 року від імені банку договір купівлі-продажу частини об'єкта нерухомого майна, голова правління ОСОБА_7 діяв у межах наданих йому повноважень. Позивач не довів, що покупцю надано будь-які переваги (пільги) при укладанні та виконанні оспорюваного договору купівлі-продажу, тобто кращі умови відчуження цього майна порівняно з іншими договорами, укладеними за аналогічних обставин. Крім того, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не містить вимог щодо обов'язкового проведення оцінки нерухомого майна юридичними особами приватної форми власності. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу частини об'єкта нерухомого майна недійсним.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 про виділ у натурі належної їй частки майна, суди виходили з того, що між співвласниками спірного нерухомого майна не досягнуто домовленості щодо його поділу в порядку, передбаченому частиною третьою статті 367 ЦК України, та щодо укладення договору про виділ у натурі частки зі спільного нерухомого майна; такий виділ є технічно можливим, не призведе до погіршення технічного стану майна та не порушить порядку ведення господарської діяльності сторін.
Разом з тим у постановах Верховного Суду України, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:
Сервисы для юристов