ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_9 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 9 червня 2008 року між банком, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований на
АДРЕСА_1. Позичальник узяті на себе зобов'язання не виконує з грудня 2008 року. Рішенням Московського районного суду
м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек. Однак 4 квітня 2012 року Апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено. Відомості в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки було поновлено. Згодом банк дізнався, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_12 згідно з договором купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року. У свою чергу ОСОБА_12 відчужила спірну квартиру ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року.
Позивач просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року, загальний розмір якої становить
3 млн 664 тис. 801долар США 99 центів та 23 млн 800 тис. 945 грн 13 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру 120, яка розташована в будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_8, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня
2014 року позов банку задоволено, постановлено в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року, загальний розмір якої становить 3 млн 664 тис. 801 долар США 99 центів та 23 млн 800 тис. 945 грн 13 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_8, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі 90 % від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 березня
2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в справі за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на зазначене рішення апеляційного суду.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 23 Закону України «Про іпотеку».
На підтвердження своїх доводів ПАТ АБ «Укргазбанк» надало постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справи № 6-53цс15, № 6-63цс15) та 27 травня 2015 року (справа № 6-332цс15).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_13, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суди під час розгляду справи встановили, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_9 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі сплатою
12,5 % річних на строк до 25 грудня 2012 року.
Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.
9 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований на АДРЕСА_1.
Пунктом 3.1.6 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.
Позичальник узяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконав.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня
2009 року вказаний договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
У період чинності вищезазначеного рішення Московського районного суду м. Харкова 13 жовтня 2009 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала спірну квартиру. 19 листопада 2009 року ОСОБА_12 відчужила спірну квартиру ОСОБА_8
Сервисы для юристов