П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 914/1334/13 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (далі - ТОВ «Старий Відень»), державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради (далі - Реєстратор), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі - нотаріус ОСОБА_5), про визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Старий Відень» удаваними правочинами, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
До Верховного Суду України звернулася ОСОБА_1 із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 914/1334/13.
Заяву мотивовано тим, що у справах № 9/73, № 5002-23/5089-2011, № 2/047-11, № 3/25, № 5024/2447/2011 Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, визнав відповідний удаваний правочин недійсним у зв'язку з недодержанням норм чинного законодавства в момент вчинення насправді укладеного правочину, який приховано правочином удаваного характеру, а в справах № 910/7209/13, № 10/19-10, вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу позовної давності, зазначивши, що перебіг позовної давності починається з дня укладення оспорюваних договорів.
ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Реєстратор, нотаріус ОСОБА_5 не використали наданого їм законом права на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 і ТОВ «Старий Відень», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
При вирішенні справи господарськими судами встановлено, що 3 червня 2009 року учасниками ТОВ «Старий Відень» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (продавці) було укладено договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Старий Відень» із ОСОБА_1 (покупець), посвідчені нотаріусом ОСОБА_5 Відповідно до умов цих договорів продавці передають покупцю свої частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень» у розмірі відповідно 20 % (еквівалентно 114 000 гривень 00 коп), 33,33 % (еквівалентно 190 000 гривень 00 коп), 33,33 % (еквівалентно 190 000 гривень 00 коп) статутного капіталу
ТОВ «Старий Відень».
Залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України погодився з їх висновками про те, що договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства є удаваними, укладаючи котрі, сторони мали на меті укладання договорів позики, а договори купівлі-продажу часток є забезпеченням такої позики. При цьому Вищий господарський суд України погодився з тим, що оскільки фактично договір позики було виконано, а відтак, зобов'язання за ним припинилися, то у позові про визнання недійсними оскаржуваних договорів
купівлі-продажу корпоративних прав слід відмовити, а також із тим, що підлягають задоволенню вимоги про визнання права власності позивачів на відповідні частки як такі, що мають похідний характер від констатованого факту удаваності оскаржуваних правочинів тому що редакцію статуту, в якій було змінено склад засновників, визнано недійсною судовим рішенням. Відтак, позивачі залишилися власниками належних їм корпоративних прав.
Однак поза увагою Вищого господарського суду України залишилися вимоги частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За таких обставин суд позбавлений можливості застосовувати до встановлених правовідносин сторін як наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, так і наслідки правочину, який сторони насправді вчинили, оскільки наразі є дійсними спірні договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Старий Відень».
Крім того, відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною 1 статті 87 ГК України статутний капітал - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.
Отже, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.
Безпідставним є і висновок Вищого господарського суду України, що підлягають задоволенню вимоги позивачів про зобов'язання реєстратора внести зміни до державного реєстру стосовно учасників ТОВ «Старий Відень» та їх часток у статутному капіталі цього товариства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Як зазначено у частинах 1, 3 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон) для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;
- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;
- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною 1 статті 29 Закону, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:
- рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);
- заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);
Сервисы для юристов