П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» (далі - Товариство) до Київської обласної митниці (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - Казначейство), за участю прокуратури Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У травні 2012 року Товариство звернулось до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про визначення та коригування заявленої митної вартості товарів та відповідні картки відмови в митному оформленні товарів; зобов'язати Митницю здійснити перерахунок за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, що імпортуються) сум ввізного (імпортного) мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні імпортованих Товариством товарів, та стягнути з державного бюджету через Казначейство на свою користь платежі, надмірно сплачені компанією при митному оформленні імпортованих товарів.
На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що воно подало всі документи для визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору. Внаслідок безпідставного, на думку позивача, завищення митним органом митної вартості товару - коригування за другим (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та шостим (резервним) методами визначення митної вартості товару - Товариство здійснило переплату мита та ПДВ, оскільки останні були нараховані Митницею на підставі збільшеної вартості товару (після митної оцінки).
Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач у період із грудня 2011 року по лютий 2012 року імпортував в Україну засоби захисту рослин за договорами із компанією «Bayer Corp Science AG» (Німеччина).
Товариство продає імпортовану продукцію та інші засоби захисту рослин на території України оптовими партіями великим сільськогосподарським підприємствам та оптовим покупцям, зокрема товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Габен», закритому акціонерному товариству «Компанія «Райз». При цьому Товариство є ексклюзивним дистриб'ютором компанії «Bayer Corp Science AG» в Україні, що підтверджується Договором про дистрибуцію, чинним з 1 січня 2010 року. Позивач та компанія «Bayer Corp Science AG» є пов'язаними особами у розумінні положень статті 267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК), оскільки відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 Статуту Товариства єдиним його учасником (засновником) є компанія «Bayer Corp Science AG».
Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару Товариство застосувало перший метод визначення митної вартості, однак при перевірці задекларованої ним митної вартості товару Митниця дійшла висновку, що остання не відповідає вимогам статті 266 МК, і оскільки позивач у встановлений законодавством десятиденний строк не подав витребувані Митницею додаткові документи, прийняла рішення про самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другим та шостим методами визначення митної вартості товарів та випуску його у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що суди дійшли правильного висновку про правомірність рішень митного органу щодо застосування другого та шостого методів визначення митної вартості товару.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 266, 268, 273 МК, пунктів 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що заява Товариства про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копії різних за змістом судових рішень [ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2013 року (справа № К-22252/10) та 26 березня 2014 року (справа № К/9991/5965/12)], в яких, на думку останнього, було неоднаково застосовано статті 266, 268, 273 МК та пункти 11, 14 Порядку у подібних правовідносинах.
Суди встановили, що позивач та компанія «Bayer Corp Science AG» є пов'язаними особами, а наявність цієї обставини покладає на декларанта додатковий обов'язок довести відсутність впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну імпортованого товару.
Відповідно до частини сьомої статті 267 МК при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 МК; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 МК.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку про недоведеність Товариством обґрунтованості визначення митної вартості товарів, що імпортуються ним як ексклюзивним дистриб'ютором компанії «Bayer Corp Science AG», з якою вони є пов'язаними особами, а отже, відповідно до статті 267 МК щодо нього існують обмеження для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, а також про правомірність дій митного органу щодо застосування другого та шостого методів визначення митної вартості товару та належне обґрунтування причин неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.
У рішеннях, доданих на підтвердження неоднакового, на думку Товариства, застосування одних і тих же норм права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Митниці, виходив із того, що перший метод визначення митної вартості позивач застосував за відсутності обмежень, встановлених статтею 267 МК, а митний орган не обґрунтував із посиланням на документи, подані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов
Сервисы для юристов