П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПанталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» (далі - Товариство) до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - МДПІ), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ Держказначейства), про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення МДПІ від 15 серпня 2012 року № 0001991501.
Суди встановили, що податковий орган 8 серпня 2012 року провів перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податків і зборів, за результатами якої було складено акт від 8 серпня 2012 року № 147 «Про результати перевірки своєчасності сплати до бюджету податків та зборів» (далі - акт перевірки).
Згідно з актом перевірки платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1033/ed_2012_08_16/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК), за червень 2012 року.
Граничний термін сплати збору - 30 липня 2012 року, фактично сплачений він був 31 липня 2012 року, з порушенням терміну сплати в один день.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2012 року № 0001991501, яким до позивача застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 5301 грн 34 коп. за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1033/ed_2012_08_16/pravo1/T102755.html?pravo=1>.
Суди також установили, що Товариство 20 липня 2012 року подало до Чемеровецького відділення МДПІ податкову декларацію зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за червень 2012 року, у якій самостійно визначило податкове зобов'язання за звітний період в сумі 53 014 грн 39 коп.
Платіжним дорученням від 30 липня 2012 року № 368 позивач здійснив оплату цього податкового зобов'язання до Державного бюджету України, проте помилково у платіжному дорученні зазначив рахунок ГУ Держказначейства, який призначений для сплати до Державного бюджету України податку на прибуток.
На підставі листа позивача від 31 липня 2012 року № 152 МДПІ цією ж датою, тобто 31 липня 2012 року, зарахувала податкове зобов'язання в сумі 53 014 грн 39 коп. на рахунок для сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня
2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 11 лютого 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову в позові.
Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, Товариство в заяві посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПК, частин четвертої та п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року (справа № К/800/34547/13), яка, на думку Товариства, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Так, у рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції погодився, зокрема, із висновком апеляційного суду про те, що визначення позивачем у платіжному дорученні помилкового коду бюджетної класифікації не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк (занижений строк) та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що обов'язок зі сплати податків і зборів, а також з належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки у розрахунках із подальшим виправленням не може бути підставою для непритягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань.
Усуваючи розбіжності у застосуванні пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1
статті 126 ПК, частин четвертої та п'ятої статті 45 БК у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 21-2 частини другої
статті 29 БК збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T102755> (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України) належить до <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T102856?edition=2010_12_23>доходів загального фонду <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T102456?edition=2012_07_05> Державного бюджету України.
Сервисы для юристов