П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_7, ОСОБА_8, товариство з обмеженої відповідальністю ФТД «Наташа-М», приватне підприємство «Ніанат», про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Новозаводського районного суду
м. Чернігова від 4 вересня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що на підставі рамкової угоди від 12 вересня 2007 року
10 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання траншу й 21 жовтня 2013 року - додаткову угоду до цього договору.
10 листопада 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7,
ОСОБА_8, товариством з обмеженою відповідальністю ФТД «Наташа-М» (далі - ТОВ ФТД «Наташа-М», приватним підприємством «Ніанат» (далі -
ПП «Ніанат») укладено договори поруки.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14 травня
2014 року (справа № 1371-9/539/14) стягнуто солідарно з
ТОВ ФТД «Наташа-М», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ПП «Ніанат» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за вказаним договором про надання траншу та судові витрати.
Вважаючи, що рішення третейського суду є необґрунтованим і незаконним, оскільки воно було ухвалено без її відома та участі; ця справа у спорі щодо захисту прав споживачів і не підвідомча третейському суду третейський суд вийшов за межі власних повноважень та в порушення третейської угоди й власного регламенту не припинив провадження, а розглянув справу по суті; заборгованість стягнута за договорами поруки, яка вже припинилися; третейський суд не врахував, що заборгованість, яка виникла за рамковою угодою, була стягнута рішенням Центрального районного суду
м. Миколаєва від 14 квітня 2009 року в іншій справі, ОСОБА_6 просила скасувати зазначене рішення третейського суду від 14 травня 2014 року.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 вересня
2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2014 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2014 року у відкритті касаційного провадження ОСОБА_6 відмовлено.
У заяві ОСОБА_6 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та рішення третейського суду з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі -.Закон України «Про третейські суди»).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ОСОБА_6 посилається на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України:
від 20 травня 2015 року у справі за позовом фізичної особи до
ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсною умови кредитного договору
(№ 6-64цс15);
від 2 вересня 2015 року у справі за заявою фізичної особи про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 26 грудня 2014 року в справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-856цс15).
Так, приймаючи постанову від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки на час укладання кредитного договору щодо отримання споживчого кредиту Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), то третейське застереження в кредитному договорі між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Верховний Суд України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі
Сервисы для юристов