ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1173/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Пєскова В. Г., Рогач Л. І.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників учасників справи:
позивача-1 - Старика А. М. (в порядку самопредставництва),
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Біленко Н. О. (в порядку самопредставництва),
третьої особи - не з`явилися,
прокуратури - Зарудяної Н. О. (за посвідченням),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (головуючий - Плахов О. В., судді Бородіна Л. І., Мартюхіна Н. О.) у справі
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації)
до: 1) фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича,
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Професійного-технічного училища № 31 м. Полтави,
про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії.
Суть правозастосовчого питання, переданого на вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
1. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
1.1. чи може договір оренди нежитлового приміщення об`єкта освіти, укладений з порушенням положень частини 5 статті 63 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII "Про освіту", чинного до 27.09.2017 (далі - Закон України № 1060-XII), визнаватися судом недійсним як оспорюваний правочин на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), чи в силу вимог статті 228 цього Кодексу зазначений договір є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок і спрямований на незаконне заволодіння майном, у зв`язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а ефективним способом захисту прав держави в такому разі буде застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;
1.2. чи слід вважати задоволення позовної вимоги власника про повернення нежитлового приміщення об`єкта освіти застосуванням наслідків недійсності оспорюваного правочину, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, заявленою на підставі частини 1 статті 216 ЦК України, чи в зв`язку з нікчемністю договору оренди зазначена вимога має самостійний, а не похідний характер, а саме є негаторним позовом (про усунення перешкод у користуванні майном), на яку позовна давність не поширюється, та внаслідок чого сплив позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди не є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про повернення орендованого майна як ефективного способу захисту прав держави (в контексті відступлення від викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 висновку про те, що правовим наслідком визнання договору оренди недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю);
1.3. чи може перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору з огляду на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
2. 22.09.2022 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України, Міністерство, позивач-1) та Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) (далі - Полтавська ОВА, Адміністрація, позивач-2) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича (далі - ФОП Косик О. О., Підприємець, Орендар, відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, Орендодавець, відповідач-2) про:
1) визнання недійсним договору від 08.01.2014 № 2/14-Н оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 22,2 м2, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 59 (колишня назва вул. Калініна), що належить до державної власності та перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтави (далі - ПТУ № 31, Училище, Балансоутримувач, третя особа), укладеного між відповідачами (далі - договір оренди від 08.01.2014, договір № 2/14-Н, оспорюваний договір);
2) зобов`язання ФОП Косика О. О. звільнити та повернути Полтавській ОВА державне нерухоме майно площею 22,2 м2 (далі - орендоване майно, спірне приміщення), розміщене за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 59 (наразі вул. Івана Мазепи, 59), шляхом підписання акта приймання-передачі.
Позовна заява обґрунтовується тим, що договір оренди від 08.01.2014 не відповідає положенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII, та Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 31.01.2020, оскільки передане в оренду нерухоме майно, яке є приміщенням державного навчального закладу, не може бути об`єктом оренди з метою його використання в господарській діяльності, тобто не за призначенням, пов`язаним з навчально-виховним процесом, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Право на звернення з цим позовом Прокурор аргументував тим, що після його звернення до позивачів з приводу виявленого порушення, яке полягає у незаконному використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням, вони не вжили заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
Сервисы для юристов