П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКоротких О.А., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карраген» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року; визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у зміні в інформаційній системі «Податковий блок» (далі - ІС) показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ), які задекларовані Товариством за липень 2014 року, на підставі акта від 8 вересня 2014 року № 2730/26-55-02/38750930 (далі - акт від 8 вересня 2014 року); зобов'язати ДПІ відобразити в ІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларовані Товариством за липень 2014 року, які були змінені на підставі акта від 8 вересня 2014 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 січня 2015 року у задоволенні позову відмовив виходячи із того, що вчинення податковим органом дій щодо проведення зустрічної звірки належить до повноваженнь органів державної податкової служби. Такі дії є частиною процесу реалізації податковим органом своїх повноважень.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив виходячи із того, що дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки позивача здійсненні з порушенням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК). Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Таким чином, внесення будь-яких змін до інформаційних баз має визнаватися протиправним, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку, оскільки жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, таким чином порушене право позивача має бути поновлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 квітня 2015 року відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73, статті 74 ПК. На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України 11 грудня 2013 року (№ К/800/20111/13), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, із рішення суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що зустрічна звірка не є перевіркою, за її наслідками не може бути прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань. Матеріали, отримані на запит про проведення зустрічної звірки, та довідки, складені за результатами такої звірки, є податковою інформацією, яка може бути використана ДПІ для висновків під час проведення планових чи позапланових перевірок, що здійснюються за наявності обставин для їх проведення, визначених статтями 75, 77, 78 ПК. Таким чином, оскільки складання акта не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення результатів звірки у формі акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. При цьому Вищий адміністративний суд України взагалі не вирішував питань щодо коригування податкової звітності та внесення будь-яких даних до ІС «Податковий блок».
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про задоволення позову, виходив із того, що внесення будь-яких змін до інформаційних баз має визнаватися протиправним, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку, а оскільки жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, то порушене право позивача має бути поновлено.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається ДПІ, обґрунтовуючи різне правозастосування.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви
ДПІ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.А. Коротких Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
Сервисы для юристов