Постанова ВСУ від 15.07.2026 року у справі №911/437/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 911/437/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Приходько Я.М.

відповідача - Гаврин Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 (у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 6 309 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Підприємство, Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (надалі - Товариство, Відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 6 309 000,00 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на неналежне виконання Товариством умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 щодо надання довідки про чистий дохід отриманий від своєї діяльності в орендованому приміщенні та періодичних місячних звітів, виданих касовими апаратами за березень 2022 року - листопад 2023 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2025 у справі № 911/437/25 позов задоволено частково, зобов`язано Товариство виконати передбачені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 зобов`язання та стягнуто 450 500,00 грн штрафу, в іншій частині вимог про стягнення штрафу відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, встановивши порушення Відповідачем передбаченого договором обов`язку щодо своєчасного надання довідок про чистий дохід, дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу. Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та дати припинення карантину, місцевий господарський суд визначив обґрунтований розмір штрафу в сумі 4 505 000,00 грн, який, зважаючи на наведені Відповідачем обставини та заявлене ним клопотання, зменшив на 90 % - до 450 500,00 грн.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню, та стягнуто з Відповідача 2 252 500,00 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 4 056 500,00 грн штрафу відмовлено.

2.4. Погодившись із висновками місцевого господарського суду щодо доведеності порушення Відповідачем договірного зобов`язання та наявності правових підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу, суд апеляційної інстанції водночас дійшов висновку про обґрунтованість зменшення його розміру на 50 %. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Звертаючись із касаційною скаргою, Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 911/437/25 у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства задовольнити повністю, стягнувши з Товариства 6 309 000,00 грн штрафу.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги Позивач зазначає:

- на неправильному застосуванні судами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, за обставин, коли на момент ухвалення судового рішення про стягнення штрафних санкцій частина шоста статті 232 Господарського кодексу України втратила чинність, однак договірні зобов`язання, за порушення яких нараховано штрафні санкції та які є предметом спору, залишалися невиконаними стороною.