П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2015 рокум. Київ
Судові палати
у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Волкова О.Ф.,Кривенка В.В.,Прокопенка О.Б.,Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Маринченка В.Л.,Сеніна Ю.Л.,Коротких О.А.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,Кривенди О.В.,Панталієнка П.В.,Терлецького О.О.,-за участі: ОСОБА_1 та представника публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" - Нужненка Юрія Івановича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про стягнення коштів за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У жовтні 2013 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ним та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (далі - ПАТ "Банк "Таврика") було укладено три договори банківських вкладів "Пенсійний", зокрема: 19 грудня 2011 року зі строком зберігання до 21 червня 2013 року на рахунок якого позивачем було внесено 300 тис. грн; 4 січня 2012 року зі строком зберігання до 5 липня 2013 року, на рахунок якого позивачем було внесено 300 тис. грн; 5 січня 2012 року зі строком зберігання до 5 липня 2013 року на рахунок якого позивачем було внесено 2 400 дол. США.
11 грудня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату належних йому відсотків відповідно до укладених договорів або розірвати договори та повернути вклади, відповідь на яку не отримав.
18 грудня 2012 року ОСОБА_1. звернувся до голови Національного банку України (далі - НБУ) із заявою щодо повернення вкладів. Листом НБУ від
2 січня 2013 року його повідомлено про віднесення ПАТ "Банк "Таврика"
(20 грудня 2012 року) до категорії неплатоспроможних та прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації, протягом дії якої вкладники банку можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився; виплати за зазначеними договорами здійснюються у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 тис. грн.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1. просив стягнути у судовому порядку з ПАТ "Банк "Таврика" кошти за договорами банківських строкових вкладів з урахуванням процентів та інфляційних втрат загальною сумою 761 760 грн 63 коп., визнати протиправними дії та бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Соловйової Наталії Анатоліївни щодо залишення без розгляду його заяви від 8 квітня 2013 року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від
10 грудня 2013 року, описки в якому виправлено ухвалами цього ж суду від
24 грудня 2013 року та від 29 травня 2014 року, позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Банк "Таврика" на користь ОСОБА_1. 761 760 грн
63 коп. у рахунок повернення коштів за договорами банківських строкових вкладів; у решті позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року відмовлено ОСОБА_1. у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року.
У листопаді 2014 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_1. із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 526, 625, 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року, залишивши в силі рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 10 грудня 2013 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2014 року зазначену вище справу допущено до провадження Верховного Суду України.
За змістом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1. та ПАТ "Банк "Таврика" укладено договори банківських строкових вкладів "Пенсійний", зокрема:
Сервисы для юристов