П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/9494/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія») до НАСК «Оранта» про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
До Верховного Суду України звернулася НАСК «Оранта» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/9494/14.
Заяву мотивовано тим, що у справі № 910/11108/14 суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку, що до страховика, який після настання події виплатив відшкодування страхувальнику, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність. За змістом статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі неподання заяви про страхове відшкодування майнової шкоди впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки протягом такого строку позивач не заявляв до відповідача вимог про відшкодування майнової шкоди, це є підставою для відмови позивачеві у здійсненні такої виплати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
При вирішенні справи судами встановлено, що 2 жовтня 2012 року між ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ЗУ.ДМт06-01.10260, згідно з яким на страхування було прийнято автомобіль Audi Q7, державний номер НОМЕР_1.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22 листопада 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 жовтня 2012 року о 19 год. 00 хв. на 529 км 892 м автотраси М-06 Київ-Чоп за участю транспортного засобу Audi Q7, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, і транспортного засобу ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі страхового акта від 24 січня 2013 року № КА156-12 9707 та заяви страхувальника, здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 48 207,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Залишаючи в силі рішення господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову до суду. Неподання ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» заяви про страхове відшкодування НАСК «Оранта» відповідно до статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» упродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди не є підставою для відмови у виплаті відшкодування.
Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як встановлено судами, ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ЗУ.ДМт06-01.10260.
Також судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність у частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_2, застрахована НАСК «Оранта» згідно з полісом № АВ/7572615.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме НАСК «Оранта».
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин у задоволенні заяви НАСК «Оранта» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року слід відмовити.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» і керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 28 березня 2015 року), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.П. Барбара
Сервисы для юристов