П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 рокум. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А.,за участю представників:
позивача - Івченка С.П.,
відповідача - Глушпенка В.О., Ляха К.М.,
Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року у справі № 905/778/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК») до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення 14 961,46 грн,
в с т а н о в и л а:
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПАТ «ММК»), правонаступником якого є ПрАТ «ММК», звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, посилаючись на те, що ДП «Донецька залізниця» здійснено перевезення коксу доменного від вантажовідправника позивачеві. Після прибуття вагону до вантажоотримувача виявлено недостачу коксу доменного, про що складено комерційні акти. ПАТ «ММК» просило стягнути з ДП «Донецька залізниця» заподіяні недостачею збитки (за вирахуванням норми природної втрати) у сумі 14 961,46 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 квітня 2016 року відповідача замінено на ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника ДП «Донецька залізниця».
Рішенням Господарського суду Донецької області від 8 серпня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «ММК» 14 961,46 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Українська залізниця» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 905/50/16; від 3 жовтня 2016 року у справі № 910/5096/16; від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16; від 23 листопада 2016 року у справі № 910/9323/16; від 24 листопада 2016 року у справах № 910/5095/16, № 910/7771/16, № 910/7780/16, № 910/7849/16; від 29 листопада 2016 року у справі № 910/8081/16; від 6 грудня 2016 року у справі № 910/7785/16; від 7 грудня 2016 року у справі № 910/5100/16; від 20 грудня 2016 року у справах № 910/8325/16, № 910/7788/16, № 910/9321/16, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» як постачальником і позивачем як покупцем укладено договір від 31 грудня 2014 року № МДМ-13.50-14-1291/127, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва, зокрема, публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на умовах, передбачених цим договором.
Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 49287576 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці здійснило відправлення вагонів № 56438419, № 56185911 із вантажем кокс доменний (вологий) на адресу позивача.
Відповідно до цієї накладної відправником зазначено масу вантажу у вагонах № 56438419 - нетто 38 550 кг, № 56185911 - нетто 40 150 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у залізничній накладній зроблено відповідний запис.
Після прибуття зазначених вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, наведеній вантажовідправником у накладній № 49287576, про що складено комерційні акти від 24 жовтня 2015 року № БН 724352/1277 та № БН 724353/1278.
Згідно з комерційним актом № БН 724352/1277 при переважуванні вагону № 56185911 виявилося, що брутто становить 59 500 кг, тара з бруса - 22 500 кг, нетто - 37 000 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 3 150 кг.
Згідно з комерційним актом № БН 724353/1278 при переважуванні вагону № 56438419 виявилося, що брутто становить 58 800 кг, тара з бруса - 22 300 кг, нетто - 36 500 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 2 050 кг.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із доведеності позовних вимог, та положень ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і Статуту залізниць України, якими на перевізника покладено відповідальність за порушення зобов'язань з перевезення вантажу, зокрема у випадку його нестачі.
При цьому судами зазначено, що хоча спірні правовідносини виникли до дати утворення юридичної особи ПАТ «Українська залізниця», проте воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця», що підтверджується, зокрема: Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI); постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 200) і додатком 1 до неї; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), згідно з яким до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Укрзалізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця»; передавальним актом від 6 серпня 2015 року, затвердженим Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року, за яким комісія з утворення ПАТ «Українська залізниця», керуючись ст. 107 ЦК, підтверджує вартість і склад активів та зобов'язань ДП «Донецька залізниця». При цьому в акті визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_11_12/pravo1/KP140604.html?pravo=1> «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604), а сам перелік їх наведено у балансі (звіт про фінансові результати). Водночас судами враховано те, що розмежування таких прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» цей баланс не містить.
Разом із тим, у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ПАТ «Українська залізниця» відповідальності за порушення ДП «Донецька залізниця» зобов'язань з перевезення вантажів з огляду на відсутність доказів переходу прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» в аналогічних спірних правовідносинах до ПАТ «Українська залізниця». Обґрунтовуючи такий висновок, суд касаційної інстанції послався на положення Закону № 4442-VI, Постанов № 200 та № 604, постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 735) та на відомості, наведені у Реєстрі.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Сервисы для юристов