ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/17788/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Коноплі А. М.,
відповідача - Жегуліна Ю. М.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2025 року (суддя Морозов С. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року (колегія суддів: Алданова С. А., Євсіков О. О., Корсак В. А.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
про визнання протиправним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Полтавський ГЗК, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО, відповідач) № 27 від 09 січня 2023 року (далі - Рішення).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нібито на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі №910/19560/16 (яка була скасована Верховним Судом 31 жовтня 2019 року) уповноважена особа ФГВФО оспорюваним Рішенням здійснила зворотній бухгалтерський запис в аналітичному обліку Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк "Фінанси та Кредит", Банк) у розмірі 3 433 143 434, 76 грн, внаслідок якого в аналітичному обліку Банку на зазначену суму була відновлена заборгованість боржників Банку за кредитними договорами, яка існувала до її погашення за рахунок коштів поручителя - Полтавського ГЗК.
1.3. Незважаючи на скасування Верховним Судом постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі №910/19560/16, у зв`язку із запровадженням у Банку ліквідаційної процедури та закриттям на підставі цього всіх рахунків клієнтів Банку, спірна сума у розмірі 3 433 143 434, 76 грн на рахунки Полтавського ГЗК не була повернута, а була зарахована на рахунок Банку "Фінанси та Кредит" "2909 - Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами Банку".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2025 року у справі № 910/17788/23, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. За висновками місцевого господарського суду, Положення про порядок складання і ведення реєстру акцентованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затверджене рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21 серпня 2017 року № 3711 (далі - Положення № 3711) регулює питання обліку заборгованості неплатоспроможного банку перед його кредиторами та не регулює питання бухгалтерського обліку заборгованості саме боржників неплатоспроможного банку. При цьому необхідно відрізняти бухгалтерський облік неплатоспроможного Банку та Перелік (реєстр) акцептованих вимог кредиторів Банку "Фінанси та Кредит". Оскаржуване Рішення Фонду стосується внесення змін до Переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів Банку "Фінанси та Кредит" і не стосується корегуючих операцій, які були здійснені Банком "Фінанси та Кредит" в бухгалтерському обліку, а позивачем не доведено протилежного. За таких обставин ФГВФО при прийнятті оскаржуваного Рішення діяв у спосіб та у порядку визначеному нормами законодавства.
2.3. Також суд першої інстанції виснував, що заявлені позивачем позовні вимоги не можуть забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2.4. Суд апеляційної інстанцій погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду та додатково зазначив таке.
Сервисы для юристов