ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/1125/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2025 року (суддя Нешик О. С.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року (колегія суддів Коломис В. В., Павлюк І. Ю., Розізнана І. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"
про зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут", Постачальник, позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - АТ "ОГС "Вінницягаз", Оператор ГРМ, відповідач) з вимогами:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо надання, починаючи з 01 вересня 2018 року, недостовірних об`ємів газу, спожитих побутовими споживачами;
- зобов`язати відповідача надати позивачу достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами, починаючи з 01 вересня 2018 року.
1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір на розподіл природного газу №09/157423/Д.270-Н від 25 червня 2015 року; відповідач здійснював облік спожитого природного газу, зокрема, визначав спожиті побутовими споживачами обсяги природного газу, а позивач, як постачальник зі спеціальними обов`язками, здійснював нарахування оплати за спожитий природний газ згідно з наданими відповідачем даними та збір коштів за використаний природний газ із побутових споживачів.
1.3. На переконання позивача, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання як Оператор ГРМ щодо обліку газу, надавав некоректну інформацію стосовно фактичного обсягу постачання, що призвело до необґрунтованих витрат ТОВ "Вінницягаз Збут" щодо оплати послуг з розподілу природного газу, отриманих від газорозподільної компанії, а також щодо оплати придбаного газу у АТ "НАК "Нафтогаз України".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "Вінницягаз Збут" відмовлено в повному обсязі.
2.2. Суд першої інстанції врахував, що в матеріалах справи наявні акти наданих послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2018 року до грудня 2019 року, які сторонами підписано без зауважень; позивачем будь-якими доказами по справі не доведено неправомірності дій відповідача при визначенні обсягів споживання газу особами, у яких не встановлені лічильники газу, в тому числі, у чому саме полягає відповідне порушення (зокрема, у які періоди з 01 вересня 2018 року відповідачем застосовано норми споживання із порушенням та в яких розмірах); за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи та додаткової судової економічної експертизи доводи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, також жодним чином належними та допустимими письмовими доказами не підтверджено.
2.3. Місцевий господарський суд виснував, що у цій справі документально не підтверджено, зокрема, об`єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу окремо для побутових споживачів, у яких встановлені індивідуальні лічильники, та окремо у споживачів, у яких такі лічильники відсутні, за спірний період, застосування відповідачем норм споживання природного газу для побутових споживачів, у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08 червня 1996 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409), постановою Кабінету Міністрів України №63 від 30 січня 2019 року, постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27 лютого 2019 року. З огляду на це суд зазначив, що наявні у матеріалах справи докази, навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними, допустимими та вірогідними доказами обставин, на які посилається позивач, що виключає задоволення його позовних вимог, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
2.4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, в решті залишено без змін.
Сервисы для юристов