Постанова ВСУ від 15.01.2014 року у справі №6-148цс13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В., суддів:Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст», Головного управління юстиції у Миколаївській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання угод із продажу приміщень гуртожитку на прилюдних торгах нікчемними та визнання протоколів і актів проведення прилюдних торгів недійсними за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 11 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» (далі - СДП «Укрспец'юст»), Головного управління юстиції у Миколаївській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі - ТОВ «Ніконджитбудсервіс»), ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, який неодноразово уточнювали, і просили визнати недійсними прилюдні торги від 7 жовтня 2005 року з реалізації приміщень гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнати нікчемними угоди з продажу цих приміщень на прилюдних торгах і визнати недійсними протоколи та акти проведення прилюдних торгів від 7 жовтня 2005 року.

В обґрунтування зазначали, що вони понад десять років мешкають у будинку АДРЕСА_1, який має статус гуртожитку та належить на праві власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс». Підставою для вселення до гуртожитку стало їхнє перебування у трудових відносинах із Миколаївським заводом конденсаторів. 7 жовтня 2005 року в порядку виконання рішення господарського суду Миколаївської області про стягнення з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» боргу були проведені прилюдні торги з реалізації майна, належного товариству, - житлових та нежитлових приміщень спірного гуртожитку.

Посилаючись на те, що організація та порядок проведення торгів здійснені з порушеннями, а також порушені їхні житлові права як мешканців гуртожитку, позивачі просили позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2011 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково: визнано недійсними прилюдні торги з продажу частин приміщення гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилено, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2013 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року ОСОБА_8 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: гл. 4 ЖК Української РСР, Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), ст. ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення), Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (далі - Примірне положення про гуртожитки).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_8 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року, від 17 жовтня 2011 року, від 4 листопада 2011 року, від 22 листопада 2011 року та від 11 травня 2012 року.

ОСОБА_8 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

В ухвалах, які додані заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції при вирішенні позовів інших мешканців гуртожитку, що розташований на АДРЕСА_1, до тих самих відповідачів про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання угод із продажу приміщень гуртожитку на прилюдних торгах нікчемними та визнання протоколів і актів проведення прилюдних торгів недійсними, погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, дійшов висновку про те, що реалізація з прилюдних торгів окремими об'єктами кімнат гуртожитку та приміщень загального користування, зокрема: коридорів, душових, без виділення їх в окремий об'єкт власності здійснено всупереч вимогам закону, у зв'язку із чим підлягають визнанню недійсними як самі прилюдні торги, так і акти проведення прилюдних торгів, оскільки вони є фактично юридичними угодами щодо нерухомого майна, на підставі яких нотаріусом видається правовстановлюючий документ.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 грудня 1972 року гуртожиток, що розташований на АДРЕСА_1, прийнято в експлуатацію та передано на баланс Миколаївського заводу конденсаторів, на базі якого згідно з наказом Мінмашпрому України від 24 лютого 1994 року було створено відкрите акціонерне товариство «Ніконд» (далі - ВАТ «Ніконд»).

14 січня 2000 року на добровільних засадах шляхом об'єднання вкладів засновників ВАТ «Ніконд» та фізичних осіб: ОСОБА_15, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 - створено ТОВ «Ніконджитбудсервіс», до статутного фонду якого ввійшла й будівля гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 червня 2001 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» 3 липня 2001 року отримало свідоцтво на право колективної власності на вказаний гуртожиток загальною площею 6 575, 5 кв. м, яке зареєстроване в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 3 липня 2001 року за №303.

Позивачі є мешканцями гуртожитку, які вселені до нього відповідно до ст. 128 ЖК УРСР та Примірного положення про гуртожитки. Так, ОСОБА_8 було вселено 18 червня 1996 року у зв'язку з його перебуванням у трудових відносинах із Миколаївським заводом конденсатів, а 21 червня 2003 року укладено договір найму кімнати № 630 у вказаному гуртожитку між дружиною ОСОБА_8, ОСОБА_17, і власником гуртожитку - ТОВ «Ніконджитбудсервіс». 8 серпня 2003 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_9 укладено договір найму кімнати НОМЕР_1 у спірному гуртожитку.

Під час примусового виконання судових рішень про стягнення боргу з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» державним виконавцем описано всю дев'ятиповерхову будівлю гуртожитку загальною площею 6 575,5 кв. м (акт опису та арешту майна АА № 031550 від 2 лютого 2004 року) і накладено арешт для подальшої її реалізації. У той самий час державний виконавець направив спеціалізованій організації заявку на продаж із прилюдних торгів арештованого майна та уклав 11 жовтня 2004 року договори про реалізацію майна, в яких на реалізацію виставлена не будівля гуртожитку як об'єкт нерухомості, а окремі приміщення гуртожитку, які в установленому законом порядку не набували статусу об'єктів права власності.

7 жовтня 2005 року відбулись прилюдні торги з продажу частин приміщень (блоків) гуртожитку.

Згідно з протоколами про проведення торгів та актами про придбання майна з прилюдних торгів покупцями приміщень (блоків) указаного гуртожитку стали: ОСОБА_13 - блоків НОМЕР_2; ОСОБА_11 - блоків НОМЕР_3; ОСОБА_12 - блоків НОМЕР_4; ОСОБА_10 - блоків НОМЕР_5.

Згодом рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2005 року та двома додатковими рішеннями того самого суду від 18 квітня 2005 року було визначено частки власників гуртожитку, що розташований на АДРЕСА_1, а саме: ТОВ «Ніконджитбудсервіс» - 9068/10000; ОСОБА_18 - 53/10000; ОСОБА_19 - 53/10000; ОСОБА_20 - 329/10000; ТОВ «Дар'я» - 336/10000; ОСОБА_21 - 25/10000; приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дизайн Студія» - 64/10000; Золотарьова С.М. - 72/10000.

Судом установлено, що проведення прилюдних торгів здійснювалось на підставі договорів про надання послуг із проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна боржника, укладених між органом державної виконавчої служби та СДП «Укрспец'юст», що передбачено ч. 1 ст. 61 Закону (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів).