ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3108/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Жилка С. Е. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Зотова Т. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі
за позовом Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "УКРНАФТА"
про стягнення коштів.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2025 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада, орендодавець, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - АТ "УКРНАФТА", Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача 1 600 123,56 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:04:023:0003, розташованої на просп. Тракторобудівників, 2-Г у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), за період із 01.01.2020 до 28.02.2022 (далі - спірний період), посилаючись на положення статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 791, 83, 125, 126, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 14, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 2, 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5, 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Харківської міськради, тоді як у спірний період відповідач фактично користувався цією земельною ділянкою без договору оренди та безоплатно, внаслідок чого, на думку позивача, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України ці кошти зобов`язаний повернути Міськраді.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 09.12.2025 (суддя Добреля Н. С.) у позові відмовив повністю з тих підстав, що спірні правовідносини між Харківською міськрадою та АТ "УКРНАФТА" мають договірний, а не позадоговірний характер, що виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України. Адже між сторонами було укладено договір оренди землі від 09.10.2007 (далі - договір оренди від 09.10.2007), який хоча і припинився 01.12.2010 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, однак таке припинення договору не припинило усіх договірних прав та обов`язків сторін, оскільки спірну земельну ділянку Товариство у передбачений договором спосіб орендодавцю не повернуло, зокрема, матеріали справи не містять доказів щодо складання та підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки, який відповідно до умов договору оренди є єдиним належним підтвердженням її повернення.
За таких обставин суд першої інстанції визнав доведеним факт фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою після припинення строку дії договору оренди від 09.10.2007, у тому числі у спірний період, звернувши при цьому увагу на те, що умовами пункту 31 цього договору передбачено обов`язок орендаря у разі неповернення земельної ділянки сплачувати плату за фактичне користування нею у розмірах і порядку, визначених договором, а не за правилами нормативної грошової оцінки, які застосовуються при визначенні розміру орендної плати у межах кондикційних правовідносин.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про продовження існування у спірний період зобов`язальних відносин між сторонами, похідних від договору оренди, а отже, немає однієї з обов`язкових умов застосування інституту безпідставного збагачення - відсутності правової підстави для збереження майна, позаяк наявність чинного договору в частині регулювання наслідків його припинення свідчить про існування такої правової підстави.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що, обираючи неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, Міськрада не пов`язала заявлені вимоги із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди, не здійснила розрахунку заборгованості відповідно до положень цього договору та фактично просила суд змінити договірну модель відповідальності на кондикційну, натомість суд позбавлений можливості самостійно змінювати предмет і підстави позову або здійснювати перерахунок заявлених до стягнення сум за іншою правовою конструкцією, ніж та, яку обрав позивач.
4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 23.02.2026 (головуючий - Россолов В. В., судді Склярук О. І., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Стягнув із АТ "УКРНАФТА" на користь Харківської міськради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 600 123,56 грн за використання спірної земельної ділянки за спірний період.
5. Ця постанова мотивована посиланням на викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 10.11.2021 у справі № 922/247/21 усталені висновки щодо застосування норм статті 1212 ЦК України у подібних кондикційних правовідносинах, ураховуючи які, апеляційний суд виснував про обрання Харківською міськрадою такого належного способу захисту, як стягнення безпідставно збережених коштів із огляду на те, що Товариство як покупець нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, після закінчення 01.12.2010 строку дії договору оренди від 09.10.2007, зокрема у спірний період (із 01.01.2020 по 28.02.2022), фактично використовувало земельну ділянку комунальної власності без достатніх правових підстав (без належного оформлення права користування та без державної реєстрації такого права), оскільки після 01.12.2010 між сторонами припинилися договірні відносини щодо користування спірною земельною ділянкою та матеріали справи не містять доказів щодо поновлення цього договору у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 ЦК України у відповідача виник обов`язок компенсувати Міськраді як власнику земельної ділянки безпідставно збережені грошові кошти, які він мав би сплатити за звичайних умов платного землекористування.
При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументи Товариства про підтвердження актом документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання АТ "УКРНАФТА" податкового законодавства обставин належного виконання Товариством обов`язків зі своєчасного та повного внесення орендної плати за спірну земельну ділянку, у період із початку 2017 року по вересень 2022 року (охоплює спірний період), проведеної Державною податковою службою України, оскільки сам по собі факт проведення податковим органом перевірки та встановлення відсутності порушень податкового законодавства свідчить лише про виконання платником обов`язків у сфері податкових відносин, зокрема щодо декларування та сплати відповідних платежів. Водночас такий акт не встановлює і не може встановлювати наявності чи відсутності цивільно-правових підстав користування земельною ділянкою після припинення договору оренди. Крім того, належне виконання відповідачем податкового обов`язку не є тотожним наявності належної правової підстави користування земельною ділянкою. Сплата певних сум на користь бюджету не замінює процедуру поновлення договору оренди та не легітимізує фактичне користування земельною ділянкою без оформленого та зареєстрованого речового права.
Водночас, здійснивши перевірку наданого Міськрадою розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за спірний період, апеляційний суд зазначив про урахування позивачем вміщених у листі Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 № 13391/5/20-40-04-07-12 відомостей про декларування до сплати та внесення АТ "УКРНАФТА" плати за спірну земельну ділянку за 2020 рік у сумі 289 398,58 грн, за 2021 рік - 289 398,58 грн, за 2022 рік - 318 338,44 грн, унаслідок чого здійснений позивачем відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки і вимог законодавства розрахунок спірної суми є обґрунтованим.
Також суд апеляційної інстанції зазначив про фактичне ототожнення місцевим господарським судом факту неповернення земельної ділянки із продовженням дії договору оренди, надавши підпункту "ї" пункту 31 договору оренди від 09.10.2007 значення норми, яка нібито пролонгує зобов`язання зі сплати орендної плати після припинення договору, оскільки із 02.12.2010 відпала правова підстава користування земельною ділянкою на умовах вказаного договору.
Разом із тим апеляційний суд дійшов висновку про ненадання судом першої інстанції належної оцінки тим обставинам, що після припинення договору оренди від 09.10.2007 користування земельною ділянкою набуло характеру фактичного використання без оформленого права, а отже, правовідносини сторін перейшли зі сфери регулятивних у сферу охоронних правовідносин. За таких умов спір не може розглядатися як договірний, а підлягає вирішенню з урахуванням положень статей 1212, 1214 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервисы для юристов