П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника позивача - Павловича Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» (далі - ТОВ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,
в с т а н о в и л а:
20 березня 2015 року ДПІ звернулася до суду із поданням відносно ТОВ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Зазначене подання надійшло до Київського окружного адміністративного суду 26 березня 2015 року об 11 год. 45 хв.
Суди встановили, що у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові запити контролюючого органу ДПІ, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), винесла наказ від 19 березня 2015 року № 191 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 19 березня 2015 року № 249, які посадові особи ТОВ відмовилися отримувати, про що ДПІ було складено акт відмови в отриманні вказаних наказу та направлення на проведення перевірки.
Зважаючи на викладені вище обставини, на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків перший заступник начальника ДПІ, керуючись підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК, прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ 20 березня 2015 року о 12 год. 00 хв.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року, подання ДПІ залишив без розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що подання ДПІ було подано до суду з істотним пропуском строку, передбаченого частиною третьою статті 183-3 КАС.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, та, посилаючись на неоднакове застосування частини одинадцятої статті 183-3 та частини дев'ятої статті 103 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2015 року і прийняти нове рішення, яким передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року та 14 січня 2015 року (№№ К/800/36815/14, К/9991/72757/12 відповідно), у яких цей суд, вирішуючи спори у подібних правовідносинах, дійшов висновку про те, що направлення на адресу суду податковим органом подання за допомогою поштових засобів зв'язку у межах 24-годинного строку не є порушенням норм частини третьої статті 183-3 КАС, оскільки положення цієї статті не встановлюють особливого порядку подачі податковим органом подання до суду, зокрема і з підстав підтвердження адміністративного арешту майна платника податків. При цьому відповідно до частини дев'ятої статті 103 КАС строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншим відповідним засобом зв'язку.
3 жовтня 2016 року до Верховного Суду України надійшли пояснення від ТОВ на заяву ДПІ, в яких ТОВ заперечує проти цієї заяви у зв'язку з неправильним трактування ДПІ норм КАС.
На обґрунтування своїх доводів ТОВ долучило рішення Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року, 24 березня, 11 червня та 8 вересня 2014 року, 1 квітня та 19 серпня 2015 року (№№ К/9991/35552/11, К/800/51045/13, К/9991/75587/12, К/9991/63527/12, К/800/351/15, К/800/25515/13 відповідно), в яких цей суд дійшов висновку, що строки, установлені статтею 183-3 КАС, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 183-3 КАС провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Стаття 183-3 КАС визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, яке є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).
Зазначеною статтею встановлений перелік вимог, що ставляться до подання податкового органу, та особливий перелік процесуальних дій суду, які можуть учинятися у процесі розгляду такого подання.
Зокрема, частиною третьою статті 183-3 КАС встановлено строк, у який податковий орган має подати до суду подання у письмовій формі, та вимоги, яким воно має відповідати. Цей строк становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 183-3 КАС після повернення подання заявнику для усунення його недоліків повторне звернення до суду можливе не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 103 КАС строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Проте частина одинадцята статті 183-3 КАС містить застереження, відповідно до якого на обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 КАС. Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що загальні норми КАС, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання органів доходів і зборів можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 КАС. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу повинні користуватись усіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами КАС, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 КАС. Тобто, стаття 183-3 КАС є спеціальною нормою, яка прямо вказує на те, що статтю 103 КАС при обчисленні процесуального строку застосовано бути не може.
Правовідносини у справі, яка розглядається, регулюються виключно статтею 183-3 КАС, зокрема і положеннями її частини одинадцятої. Таким чином, незалежно від способу, яким подання органів доходів і зборів про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків вноситься до суду, воно має надійти до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду і, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, має бути розглянуто судом у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Сервисы для юристов