П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та його розподіл за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 7 жовтня 2014 року, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з указаним позовом.
Позивачка зазначала, що 7 вересня 1996 року між нею та ОСОБА_8 було укладено шлюб, від якого вони мають троє дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. За час шлюбу подружжя набуло у власність рухоме та нерухоме майно.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 березня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
У період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 збудували будинок АДРЕСА_1, який при введенні в експлуатацію був зареєстрований по Ѕ частині за кожним із подружжя. У 2006 році було придбано земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,1085 га, на якій збудовано приміщення шиномонтажу та встановлено все необхідне обладнання. У 2008 році ними було придбано автомобіль марки КІА.
ОСОБА_7 просила поділити зазначене майно та виділити в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності.
У березні 2014 року ОСОБА_7 збільшила позовні вимоги та просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: вказану земельну ділянку несільськогосподарського призначення; нежитлову будівлю (майстерню з шиномонтажу) загальною площею 88 кв. м, позначену на плані літерою «А»; навіс, позначений на плані літерою «Б»; вимощення, позначене на плані літерою «І»; ворота, позначені на плані яу № 1, огорожі, позначені на плані під № 2, 3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2; обладнання майстерні із шиномонтажу, розташованої за вказаною адресою: стаціонарний верстат дископравильний «Аракс», шиномонтажний верстат AS-904, гайкокрут 1/2 900НМ (композит) Rodcraft, з'єднувальний ніпель 1/4 AG, пістолет підкачки В (12 bar), головка 1/2 довга 17 мм, верстат МТ-2820+TL (230/1/50-60), вулканізатор NV-002, два домкрати пневматичних, азотний генератор HN-6I27 НРММ; автомобіль легковий комбі-В, марки КІА, 2008 року випуску.
Позивачка просила суд провести поділ спільного сумісного майна подружжя, набутого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за час перебування у шлюбі, та визнати за ними право власності по Ѕ частині спільного майна за кожним.
Крім того, позивачка просила виділити в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виділити їй зі спільної часткової власності: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 105,1 кв. м, житлову кімнату, позначену на плані 1-9, площею 14,2 кв. м, житлову кімнату, позначену на плані 1-10, площею 15,7 кв. м; нежитлові господарські споруди: гараж, позначений на плані літерою «Б», підвал, позначений на плані літерою «під. Б» за цією ж адресою; частину земельної ділянки із загального розміру 597 кв. м призначену для будівництва та обслуговування будинку за вказаною адресою; виділити в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виділити ОСОБА_8 зі спільної часткової власності: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 105,1 кв. м, житловою площею 52,9 кв. м, житлову кімнату, позначену на плані 1-3, площею 23 кв. м; нежитлові господарські споруди: баню, позначену на плані літерою «В», вбиральню, позначену на плані літерою «Г», літній душ, позначений на плані літерою «Г1» за цією ж адресою; частину земельної ділянки із загального розміру 597 кв. м, призначену для будівництва та обслуговування будинку за вказаною адресою.
ОСОБА_7 просила також залишити в спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в житловому будинку АДРЕСА_1: веранду, позначену на плані 1-1, площею 7,6 кв. м, коридор, позначений на плані 1-1, площею 11,2 кв. м, кухню, позначену на плані 1-4, площею 14,0 кв. м, коридор, позначений на плані 1-5, площею 8,4 кв. м, кладову, позначену на плані 1-6, площею 2,8 кв. м, туалет, позначений на плані 1-7, площею 1,97 кв. м, ванну, позначену на плані 1-8, площею 6,5 кв. м; нежитлові господарські споруди: вимощення, позначене на плані І, колонку, позначену на плані IV, вимощення, позначене на плані II, огорожу 1, ворота 2, огорожу 3, огорожу 4.
Крім того, позивачка просила витребувати від ОСОБА_8 та передати їй автомобіль марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі; автомобіль після розірвання шлюбу в травні 2011 року придбала позивачка, однак використовує його ОСОБА_8
У лютому 2014 року ОСОБА_8 подав до суду зустрічний позов та просив суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з весни 2011 року по листопад 2013 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності автомобіль «Фольксваген», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, визнати за ним право власності на цей автомобіль, стягнувши з нього компенсацію за Ѕ частину вказаного автомобіля на користь ОСОБА_7 у сумі 36 тис. грн; визнати право власності та виділити ОСОБА_7 в користування автомобіль КІА, 2008 року випуску, стягнувши з неї на користь ОСОБА_8 компенсацію Ѕ частини вартості цього автомобіля; виділити ОСОБА_8 в користування причіп «Турист», 2000 року випуску, стягнувши з нього на користь ОСОБА_7 компенсацію за Ѕ частину його вартості в сумі 1 500 грн; стягнути з ОСОБА_7 на його користь 124 тис. 870 грн за проведення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1; відмовити в частині розподілу земельної ділянки площею 0,1085 га несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та призначена для будівництва та обслуговування майстерні із шино монтажу, магазину, кафе, нежитлової будівлі майстерні із шиномонтажем загальною площею 88 кв. м, що розташовані за вказаною адресою, обладнання майстерні із шиномонтажу, а саме: стаціонарний дископравильний верстат «Аракс», шиномонтажний верстат AS-904, гайкокрут 1/2 900 НМ (композит) Rodcraft, з'єднувальний ніпель 1/2 AG, пістолет підкачки В (12 bar), головка 1/2 довга 17 мм; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати у справі.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 7 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено частково: встановлено факт спільного проживання сторін однією сім'єю з весни 2011 року по листопад 2013 року; визнано об'єктом права спільної сумісної власності автомобіль «Фольксваген», 2006 року випуску; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільним майном подружжя автомобіля КІА, 2008 року випуску скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_7 задоволено частково: визнано цей автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності за кожним по Ѕ частині спірного автомобіля. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 57, 60, 61 та 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_7 посилається на постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 7 вересня 1996 року було укладено шлюб, від якого вони мають троє дітей - доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та синів: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3.
1 березня 2011 року рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області шлюб між сторонами розірвано.
22 жовтня 2001 року ОСОБА_8 набув статусу фізичної особи -підприємця (далі - ФОП). 13 грудня 2006 року ОСОБА_8 придбав за договором купівлі-продажу в Уманській міській раді земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1085 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування шиномонтажної майстерні, магазину та кафе (т. 1, а. с. 13-14). Державний акт на право власності на земельну ділянку був оформлений на ОСОБА_8 На цій земельній ділянці було збудовано та введено в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - шиномонтажну майстерню, про що було видано відповідне свідоцтво на право власності (т. 1, а. с. 27).
Сервисы для юристов