П ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Сімоненко В.М., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б., Панталієнка П.В.,Романюка Я.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16, Ренійської міської ради Одеської області, треті особи: ОСОБА_17, ОСОБА_18, відділ Держземагентства у Ренійському районі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за заявою ОСОБА_15 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У серпні 2012 року ОСОБА_15 звернувся до суду із зазначеним позовом і просив: визнати недійсними рішення Ренійської міської ради Одеської області від 11 лютого 2010 року № 1526-v та від 23 вересня 2010 року №1746-v, згідно з якими відповідачці ОСОБА_16 надано у власність земельну ділянку площею 0,0168 га на АДРЕСА_1 скасувати державний акт про право власності на вказану земельну ділянку та усунути перешкоди в користуванні цією землею, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка, яка була передана відповідачці у власність, відносится до двору загального користування й закріплена за баготоквартрним будинком АДРЕСА_1
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 4 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2015 року касаційну ОСОБА_15 відхилено. Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 4 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року залишено без змін.
У поданій заяві ОСОБА_15 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи на новий касаційний розгляд з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 42, 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_15 наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року (6-25343св14) та ухвали Вищого адміністративного суду від 13 червня 2013 року та 26 березня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_3 (з 27 травня 2005 року - АДРЕСА_2 є багатоквартирним і складається з чотирьох квартир. Власником квартири № 3 є позивач ОСОБА_19, а власником квартири № 4 є відповідач ОСОБА_16
Рішенням Ренійської міської ради Одеської області від 23 вересня 2010 року № 1746-v затверджено технічну документацію землевпорядкування та передано ОСОБА_16 безоплатну в приватну власність земельну ділянку площею 0,0168 га на АДРЕСА_2
23 лютого 2012 року ОСОБА_16 видано державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на вказану земельну ділянку.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що межі прибудинкової території належним чином, відповідно до чинного законодавства, встановлено не було, у користування відповідній юридичній особі не передано, доказів того, що виділена ОСОБА_16 земельна ділянка знаходиться в межах прибудинкової території, позивач не надав.
Суд касаційної інстанції переглядаючи справу в касаційному порядку, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, указавши на правильне застосування судами зазначених норм матеріального права.
Проте в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року (6-25343св14) та в ухвалах Вищого адміністративного суду від 13 червня 2013 року та 26 березня 2015 року, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_15, касаційним судом установлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташовано багатоквартирний жилий будинок з прибудинковою територією, належить співвласникам цього будинку на праві спільної сумісної власності, що разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Отже, при розгляді справи встановлено інші фактичні обставини щодо правового статусу спірної земельної ділянки, а тому порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційних інстанцій під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Таким чином, підстави, на які посилається заявник, а саме неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції положень статей 42, 116, 118 ЗК України, не підтвердилися.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и:
У задоволенні заяви ОСОБА_15 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2015 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий В.М. Сімоненко А.Г. Ярема Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.А. Коротких О.В. Кривенда Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук О.Б. Прокопенко П.В. Панталієнко Я.М. Романюк О.О. Терлецький А.Г. Ярема . Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б., Панталієнка П.В., Романюка Я.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г.,
Сервисы для юристов