П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2017 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Охрімчук Л.І.,суддів:Берднік І.С.,Ємця А.А.,Лященко Н.П., Гуменюка В.І.,Жайворонок Т.Є.,Романюка Я.М., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом прокурора Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави до ОСОБА_1, Головного управління Держземагентства у Житомирській області, реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області, третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, про визнання незаконними наказів Головного управління Держземагентства у Житомирській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року та рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У червні 2015 року прокурор Ємільчинського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держземагентства у Житомирській області, реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області (далі - реєстраційна служба Ємільчинського РУЮ) про визнання незаконними наказів Головного управління Держземагентства у Житомирській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок.
Позивач зазначав, що Головне управління Держземагентства у Житомирській області у листопаді-грудні 2013 року відповідними наказами надало дозволи ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Ємільчинського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, а в січні 2014 року наказами затвердило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 загальною площею 896,9435 га.
27 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди спірних земельних ділянок строком на 49 років, а в березні 2014 року реєстраційна служба Ємільчинського РУЮ провела державну реєстрацію права оренди.
Позивач також зазначав, що вказані накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області є незаконними, оскільки землю надано відповідачу для ведення фермерського господарства не єдиним масивом, а 31 ділянкою; проте у своїх заявах відповідач не обґрунтував розмірів необхідних йому земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробки та діяльності фермерського господарства.
Крім того, фактично ці земельні ділянки були отримані не для ведення фермерського господарства, а для використання їх товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» без проведення земельних торгів та отримання позитивних висновків обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Посилаючись на те, що оспорювані договори оренди є похідними від незаконних, на думку прокурора, наказів та укладені всупереч установленому законом порядку, оскільки на момент їх укладення не було проведено нормативної грошової оцінки земель, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, прокурор просив на підставі частини першої статті 203 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>, частини першої статті -215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>), статей 15 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778725/ed_2015_11_24/pravo1/T980161.html?pravo=1>, 21 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778385/ed_2015_11_24/pravo1/T980161.html?pravo=1>, частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_167/ed_2015_06_28/pravo1/T031378.html?pravo=1> визнати незаконними та скасувати зазначені накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області; визнати недійсними вказані договори оренди земельних ділянок; скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок та зобов'язати відповідача повернути 31 земельну ділянку загальною площею 896,9435 га.
Ємільчинський районний суд Житомирської області рішенням від 22 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року, позовні вимоги прокурора Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави задовольнив частково: визнав недійсними 31 договір оренди земельних ділянок, укладені 27 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства в Житомирській області та ОСОБА_1 строком на 49 років для ведення фермерського господарства; скасував рішення реєстраційної служби Ємільчинського РУЮ про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 та зобов'язав його повернути земельні ділянки загальною площею 896,9435 га. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 червня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року та рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, статті 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 15 Закону України «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1724 «Деякі питання оренди земель», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії постанов Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року, 5 та 12 березня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві
ОСОБА_1 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що Головне управління Держземагентства у Житомирський області наказами від 21 і 26 листопада, 17 і 19 грудня 2013 року надало дозволи ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території Ємільчинського району Житомирської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Наказами від 16 січня 2014 року Головне управління Держземагентства у Житомирський області затвердило проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 896,9435 га в Ємільчинському районі Житомирської області.
27 січня 2014 року відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і далі - у редакції, яка була чинною на час укладення договорів оренди земельних ділянок) між Головним управлінням Держземагентства у Житомирський області та ОСОБА_1 укладено 31 договір оренди земельних ділянок на території Сімаківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (за межами населеного пункту) строком на 49 років для ведення фермерського господарства.
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені договори оренди земельних ділянок зареєстровані за ОСОБА_1
Ємельчинська районна рада рішенням від 12 листопада 2014 року затвердила технічну документацію з розрахунку нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені з порушенням вимог закону, оскільки на момент їх укладення не було проведено нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а відтак у договорах відсутня одна з істотних умов договору оренди - орендна плата, визначена у встановленому законом порядку, що суперечить вимогам статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі», статті 13 Закону України «Про оцінку земель», вимогам статей 203, 215, 632 ЦК України та є підставою для визнання договорів недійсними, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок власнику. При цьому суд не встановив підстав для визнання незаконними наказів Головного управління Держземагентства у Житомирський області про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та про затвердження цих проектів землеустрою.
Разом з тим у постанові Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року, наданій заявником для порівняння, суд касаційної інстанції зазначив, що чинне законодавство не пов'язує дійсність договору оренди землі з наявністю або відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, це не було також істотною умовою договору оренди землі, відсутність якої може свідчити про недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі. Крім того, на час розгляду справи відповідач ужив заходів щодо усунення порушень стосовно проведення нормативної грошової оцінки земель, замовивши технічну документацію на земельну ділянку. Суд також указав, що оскільки договір оренди землі укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.
У постанові Вищого господарського суду України від 5 березня 2015 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність.
Сервисы для юристов