П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТТОРГЗБУТ» (далі - Товариство) до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - Управління) про скасування рішення про коригування митної вартості товару,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у митному оформленні товарів за митною декларацією від 6 серпня 2013 року № 125110000/2013/3358389; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2013 року № 125000004/2013/010385/1; зобов'язати відповідача визнати заявлену Товариством митну вартість товарів за митною декларацією від 6 серпня 2013 року № 125110000/2013/3358389; стягнути з державного бюджету через Управління на користь Товариства суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 58 412 грн 84 коп.
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що подало всі документи і виконало всі умови, визначені статтею 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК 2012 року), необхідні для визначення митної вартості товарів за основним методом, а відтак позивач вважає протиправним рішення Митниці про коригування митної вартості за резервним методом.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 вересня 2013 року позов задовольнив частково: скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2013 року № 125000004/2013/010385/1. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд не погодився з доводами відповідача про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах, оскільки всі подані позивачем разом з митною декларацією документи оформлені належним чином та є достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги стосовно скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2013 року № 125000004/2013/010385/1 скасував та прийняв нове рішення - про відмову в задоволенні позовної вимоги. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2013 року № 125000004/2013/010385/1, Митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство, посилаючись на неоднакове застосування статей 262-266 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (далі - МК 2002 року) та статей 53-55, 57 МК 2012 року, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року скасувати, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року залишити без змін.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 4 грудня 2014 року про допуск справи до провадження Верховного Суду України виходив із того, що випадок, за якого правова норма (або нормативний акт) застосовується в одній справі та не застосовується в іншій з тотожними обставинами, є неоднаковим застосуванням норми матеріального права в розумінні статті 237 КАС, а відтак є підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми матеріального права Товариство надало ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 та 29 жовтня 2014 року (№№ К/800/41790/14, К/800/25393/1327 відповідно).
Разом з цим рішення від 27 травня та 22 жовтня 2014 року (№№ К/800/34031/13, К/9991/58802/12 відповідно), що також додані на підтвердження неоднакового правозастосування, не можуть братися до уваги, оскільки у цих справах касаційний суд не ухвалив остаточних рішень, а направив справи на новий розгляд.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Спірні відносини як у справі, що розглядається, так і справах, рішення у яких додані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, виникли в період дії МК 2012 року. При цьому суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається, приймаючи рішення, керувався нормами МК 2002 року, який втратив чинність з дня набрання чинності МК 2012 року (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень МК 2012 року).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватися саме той закон та його редакція, які були чинними на момент їх виникнення, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТТОРГЗБУТ» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервисы для юристов