ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Української Православної Церкви Київського Патріархату Святого Володимира парафії смт Новоархангельськ Кіровоградської області (далі - УПЦ КП), ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження,
встановила:
У грудні 2012 року УПЦ КП звернулася до суду з позовом до ОДА про:
- визнання нечинним та скасування пункту 2, підпункту 1 пункту 3 розпорядження голови ОДА від 30 листопада 2012 року № 729-р «Про реєстрацію статутів релігійних громад, статутів релігійних громад у новій редакції (Долинський, Бобринецький, Знам'янський, Новоархангельський, Олександрівський, Онуфріївський райони)» (далі - розпорядження № 729-р), що стосуються прийняття в новій редакції Статуту релігійної громади парафії Святого Володимира Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви смт Новоархангельськ Кіровоградської області (далі - Статут) у зв'язку з переходом УПЦ КП під юрисдикцію Української Православної Церкви (далі - УПЦ);
- зупинити дію оскаржуваного розпорядження у вищевказаній частині до вирішення справи по суті у порядку забезпечення адміністративного позову;
- заборонити державному реєстратору Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо УПЦ КП до вирішення справи по суті у порядку забезпечення адміністративного позову.
13 грудня 2012 року аналогічний позов пред'явили також ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Позови обґрунтували тим, що оскаржуваним розпорядженням зареєстровано Статут релігійної громади УПЦ КП у новій редакції у зв'язку з її переходом під юрисдикцію УПЦ. Назву громади змінено на «Релігійна громада парафії Святого Володимира Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви смт Новоархангельськ Кіровоградської області».
При цьому позивачі зазначили, що зміни до Статуту прийняті на загальних зборах віруючих громадян без участі настоятеля релігійної громади, тоді як органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, очолювані настоятелем (пункт 8 Статуту). Крім того, позивачі стверджують, що всупереч вимогам пункту 38 Статуту на внесення змін до нього не було отримано згоди єпархіального архієрея. Також позивачі наголошують, що заява про реєстрацію змін до Статуту подана десятьма особами, які не були уповноважені парафією на її подання.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 4 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України постановою від 3 липня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким позов УПЦ КП, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 задовольнив: визнав нечинним пункт 2 та підпункт 1 пункту 3 розпорядження № 729-р.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), релігійна громада парафії Святого Володимира Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви смт Новоархангельськ Кіровоградської області просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 12, 14 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-XII).
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2009 року (№ К-20583/08, К-21717/08), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні і ті ж норми матеріального права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, касаційний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи статтю 12 Закону № 987-XII, не врахували положення Статуту, яким регламентовано порядок скликання «парафіяльних зборів», що є тотожними поняттю «загальні збори віруючих громадян».
У судовому рішенні від 10 червня 2009 року (№ К-20583/08, К-21717/08), на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції виходив із того, що порядок внесення змін до статутів релігійних організацій регулюється положеннями частини першої статті 14 Закону № 987-ХІІ, відповідно до якої для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до відповідного органу.
Проте колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 10 листопада 2009 року (№ 21-1316во09) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2009 року (№ К-20583/08, К-21717/08) скасувала, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви релігійної громади парафії святого Володимира Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви смт Новоархангельськ Кіровоградської області відмовити.
Сервисы для юристов