П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_9,
представників:
позивача - ОСОБА_10,
відповідача - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_9 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРЮ від 5 листопада 2015 року № 819/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_9 з посади за порушення присяги» (далі - Спірне рішення, ВРУ відповідно).
На обґрунтування позову ОСОБА_9 зазначила, що Спірне рішення є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам щодо незалежності суддів.
Суд установив, що Указом Президента України від 20 листопада 2003 року № 1286/2003 «Про призначення суддів» відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України, зокрема, ОСОБА_9 призначена на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва в межах п'ятирічного строку.
Постановою ВРУ від 22 жовтня 2009 року № 1683-VІ «Про обрання суддів» відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України, зокрема, ОСОБА_9 обрано суддею Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року ОСОБА_9, за участю прокурора Курьята С.В., захисника ОСОБА_12, підозрюваного ОСОБА_13, було розглянуто і задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Єльцова А.В. (далі - старший слідчий), погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Кокошею М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13, який підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК), за яке передбачено покарання у виді тримання під вартою від восьми до п'ятнадцяти років, і якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 18 квітня 2014 року.
22 лютого 2014 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва було задоволено клопотання старшого слідчого, погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Кокошею М.М., та змінено ОСОБА_13 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на підозрюваного додаткових обов'язків.
5 грудня 2014 року заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) із заявою про проведення спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_9 відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ «Про відновлення довіри до судової влади в України» (далі - Закон № 1188-VІІ), необхідність проведення якої була мотивована тим, що слідчим суддею ОСОБА_9 підозрюваного було застосовано найбільш суворий запобіжний захід і таке рішення суду, на думку суб'єкта заяви, не містить реального обґрунтування виняткової необхідності застосування саме такого запобіжного заходу, у зв'язку із чим заявник просив провести перевірку на предмет порушення присяги слідчим суддею ОСОБА_9., прийняти висновок про порушення нею присяги і направити його разом із матеріалами перевірки до ВРЮ.
ТСК розглянула вказане вище звернення, за результатами якого 22 квітня 2015 року склала висновок № 20/02-15, в якому ухвалила визнати в діях судді ОСОБА_9 наявність ознак порушення присяги судді та направити висновок з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Спірним рішенням було вирішено внести подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги.
Вищий адміністративний суд України постановою від 22 лютого 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Спірне рішення.
Цей суд дійшов висновку, що із заявою про проведення спеціальної перевірки судді звернулась особа, що не підтвердила свої повноваження щодо ініціювання такої перевірки, та що його заява не відповідає вимогам звернення, яке може бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.
Крім того, суд дійшов висновку про закінчення передбаченого законом річного строку давності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Водночас при прийнятті Спірного рішення ВРЮ не врахувала стаж роботи ОСОБА_9 на посаді судді, позитивну характеристику, те, що до дисциплінарної відповідальності вона раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя, та можливість застосування до судді більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року і відмовити у задоволенні позову.
Наводить доводи про те, що виходячи зі змісту повноважень прокурора, встановлених Конституцією України та Законом України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на день звернення заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. із заявою про проведення перевірки щодо судді ОСОБА_9 - на 5 грудня 2014 року; далі - Закон № 1789-ХІІ), прокурор міг звертатися до ТСК із такою заявою. Крім того, відповідно до Закону № 1188-VІІ право на звернення до ТСК із заявою про проведення спеціальної перевірки стосовно судді надано будь-якій особі та наявність скарг або заяв особи, щодо якої суддею винесено рішення, не є обов'язковою передумовою для звернення прокурора до ТСК.
Вказує, що оскільки ТСК не є тим органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, посилання Вищого адміністративного суду України на те, що заява прокурора не в повній мірі відповідає вимогам звернення, яке може бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді, суперечить положенням Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІІ) та Закону № 1188-VІІ.
Вважає, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягає частина четверта статті 96 Закону № 2453-VI [в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII)], відповідно до якої строк накладення дисциплінарного стягнення щодо судді ОСОБА_9 у виді звільнення за порушення присяги не закінчився.
Не погоджується із висновком суду про можливість застосування до судді ОСОБА_9 більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.
Сервисы для юристов