ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом
ОСОБА_11 до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ) та Державної податкової адміністрації України
далі - ДПА) про зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2009 року ОСОБА_11 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, посилаючись на Закон України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» (був чинний на час виникнення спірних відносин;
далі - Закон № 320/94-ВР), просила: зобов'язати ДПА України не надавати їй ідентифікаційний номер та здійснювати в подальшому її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання); зобов'язати ДПА не вносити про неї дані в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр); зобов'язати ДПІ не вносити дані про неї в Державний реєстр інформацію та не надавати їй ідентифікаційний номер; зобов'язати ДПІ вести її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та пo-батькові та за місцем проживання); зобов'язати ДПІ проставити у її паспорті на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року, позов задовольнив частково: зобов'язав ДПІ вести облік ОСОБА_11, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера
за прізвищем, іменем та пo-батькові та за місцем проживання); зобов'язав ДПІ проставити у паспорті ОСОБА_11 на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 9 квітня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій змінив в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ вести облік ОСОБА_11 як платника податків за раніше установленою формою обліку без використання ідентифікаційного номера, а також поставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. У цій частині позову відмовив. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_11 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України, які, на думку ОСОБА_11, підтверджують неоднакове правозастосування.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення в яких додані на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_11 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
Сервисы для юристов