П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення управління ПФУ від 11 серпня 2015 року (протокол № 45/3) про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді (далі - спірне рішення) та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу як судді у відставці з 6 серпня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % грошового утримання судді господарського суду Черкаської області згідно з довідкою цього суду від 6 серпня 2015 року № 02/9980/2015.
На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначила, що призначити їй щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці слід з дати звернення до ПФУ, але на підставі закону, чинного на час виникнення цього права.
Позивач вважає, що відповідно до статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) у редакції станом на 12 лютого 2014 року (дата подання заяви про звільнення з посади судді у відставку) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 80 % плюс збільшення на 2 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років (позивач працювала на посаді судді 22 роки). Щодо заробітної плати, з якої розраховується виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то позивач вважає, що вона вираховується з розміру грошового утримання судді (суддівської винагороди), який працює на відповідній посаді станом на час звернення до управління ПФУ (з 6 серпня 2015 року).
Суди установили, що ОСОБА_5 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VІІ «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді господарського суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови господарського суду Черкаської області від 5 серпня 2015 року № 95-к ОСОБА_5 відрахована зі штату господарського суду Черкаської області у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку з 5 серпня 2015 року.
6 серпня 2015 року позивач звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За результатами розгляду заяви комісія по розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсії та відказних справ при управлінні ПФУ прийняла спірне рішення.
Як на підставу для відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач послався на пункт п'ятий Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до якої з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VІ.
Соснівський районний суд міста Черкас Черкаської області постановою від 5 жовтня 2015 року позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував спірне рішення; зобов'язав управління ПФУ прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_5 починаючи з 6 серпня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % грошового утримання судді господаського суду Черкаської області відповідно до довідки від 2 жовтня 2015 року № 02/12184/2015.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2015 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про скасування спірного рішення і зобов'язання управління ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язав прийняти відповідне рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 грудня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_5 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2014 року та 11 грудня 2015 року (справи №№ К/800/389/14, К/800/51776/15 відповідно), які, на думку ОСОБА_5, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 138 Закону № 2453-VІ, статей 2 та 214 КАС.
На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 126 Конституції України, Закону № 2453-VІ у різних редакціях статті 138 цього Закону, ОСОБА_5 додала копії постанов Верховного Суду України від 17 та 24 березня, 9 червня 2015 року (справи №№ 21-371а14, 21-584а14, 21-472а15 відповідно).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви відповідача слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Пунктом 2 частини першої статті 237 КАС передбачено, що Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яку прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
У наданій на порівняння постанові від 3 вересня 2014 року Вищий адміністративний суд України рішення судів попередніх інстанцій змінив та зобов'язав орган ПФУ провести нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі та порядку. Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягає зміні в частині обмеження розміру довічного грошового утримання з 1 жовтня 2011 року по 3 червня 2013 року десятьма прожитковими мінімумами та щодо зобов'язання здійснити перерахунок і виплату з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органу ПФУ на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.
У справі, що розглядається, суди вирішували питання про те, чи мають застосовуватися до позивача при розгляді її заяви управлінням ПФУ про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді норми Закону № 2453-VІ, які діяли на час написання заяви про відставку.
Вищий адміністративний суд України, дійшовши висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права у подібних правовідносинах.
Сервисы для юристов