П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року м. КиївСудові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_17, третя особа - ОСОБА_18 про поділ земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії; за зустрічним позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_16, третя особа - ОСОБА_18 про поділ земельної ділянки, за заявою ОСОБА_16 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У червні 2013 року ОСОБА_16 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_17, третя особа - ОСОБА_18 про поділ земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй належить 75/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та Ѕ частина земельної ділянки загальною площею 0,1514 га за адресою: АДРЕСА_1, з яких 55/100 частин житлового будинку із надвірними будівлями - згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2001 року, а ще 20/100 частин 22 березня 2003 року їй продав ОСОБА_17
Посилаючись на те, що при переході права власності на 20/100 частин будинку з надвірними будівлями до неї перейшла й частина земельної ділянки, яка повинна відповідати розміру придбаної її частини житлового будинку з надвірними спорудами, а відповідач без її згоди збудував на земельній ділянці, яка не поділена, фонтан та дитячий басейн, просила суд провести поділ цієї земельної ділянки пропорційно їхнім часткам у жилому будинку.
У вересні 2013 року ОСОБА_17 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_16, третя особа - ОСОБА_18 про поділ земельної ділянки, мотивуючи його тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 1 грудня 2001 року йому та ОСОБА_16 належить по Ѕ частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, тобто по 0, 0757 га кожному та житлового будинку з надвірними будівлями розташованого на цій земельній ділянці: 45/100 частин належить йому, а 55/100 частин - ОСОБА_16 Згідно із договором купівлі-продажу від 22 березня 2003 року він продав ОСОБА_16 20/100 частини будинку з надвірними будівлями без укладання угоди про перехід права власності чи користування на 20/100 частин спірної земельної ділянки. ОСОБА_17 просив суд провести поділ земельної ділянки по 50/100 частин кожному.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 6 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 липня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_17 задоволено, а позовні вимоги ОСОБА_16 задоволено частково. Виділено ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по 0,0757 га земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, розділивши її відповідно до першого варіанта поділу земельної ділянки, визначеного висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2014 року № СЕ-1-1200/13.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 6 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 липня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_16 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року та направлення справи на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з підстав неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права, а саме статті 88, частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
На обґрунтування заяви ОСОБА_16 додано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, від 16 березня 2011 року, від 25 квітня 2012 року та постанову Вищого господарського суду України від 24 лютого 2010 року, в яких, на її думку, до подібних правовідносин по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що батьку сторін - ОСОБА_19 належали на праві власності:
- житловий будинок АДРЕСА_1 та належні до нього господарські будівлі і споруди відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Бородянською державною нотаріальною конторою 12 грудня 1991 року за реєстраційним номером - 3162, зареєстрованого в Ірпінському бюро технічної інвентаризації 17 грудня 1991 року за № 66;
- земельна ділянка площею 0, 1514 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 згідно із державним актом на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Бородянської селищної ради Київської області від 1 червня 1995 року № 511 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 липня 1998 року № 90.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_19 помер.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 1 грудня 2001 року спадкоємці набули права спільної часткової власності на будинок: ОСОБА_16 на 55/100 частин; ОСОБА_17 на 45/100 частин, які зареєстровані у встановленому законом порядку 1 грудня 2001 року.
22 березня 2003 року ОСОБА_17 за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_16 20/100 частин вказаного житлового будинку з частинами господарських будівель і споруд, які зареєстровані у встановленому законом порядку 16 квітня 2003 року.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_16 належить на праві власності 75/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, а ОСОБА_17 - 25/100 його частин.
Згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 1 грудня 2001 року земельна ділянка площею 0,1514 га, яка розташована в АДРЕСА_1, є власністю сторін в рівних частинах, тобто по Ѕ частині.
На час вирішення справи сторони у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку не оформили.
Сервисы для юристов