П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Наталія Володимирівна, служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_8, ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у місті Харкові.
Позивач зазначав, що 26 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі строком повернення до 25 грудня 2012 року та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, установлених кредитним договором.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання кредитних зобов'язань 9 червня 2008 року між ПАТ «Укргазбанк», ОСОБА_10 і ОСОБА_11 було укладено договір іпотеки № 16/08-Б, відповідно до пункту 2.1.1 якого в іпотеку передано багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1. Відомості про іпотеку внесено до Державного реєстру іпотек, накладено заборону на відчуження нерухомого майна.
У зв'язку з невиконанням умов договору та утворенням заборгованості Московський районний суд м. Харкова рішенням від 13 травня 2010 року стягнув з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ПАТ «Укргазбанк» 1 млн 664 тис. 543 грн 2 коп. та 2 млн 630 тис. 252 долари США 33 центи. Рішення суду виконано не було.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки, укладений 9 червня 2008 року, визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
У період чинності зазначеного рішення спірну квартиру було продано кілька разів. За останнім договором купівлі-продажу від 28 грудня 2011 року ОСОБА_8 та неповнолітня ОСОБА_9 придбали цю квартиру у товариства з обмеженою відповідальністю «Аліма-Т».
4 квітня 2012 року Апеляційний суд Харківської області скасував заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договору іпотеки недійсним відмовив.
Посилаючись на те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором, ПАТ «Укргазбанк» просило задовольнити позов з підстав статей 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2014 року, рішення районного суду скасовано, позов ПАТ «Укргазбанк» задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 місті Харкові, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2011 року на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90 % від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_10 в розмірі 3 млн 664 тис. 801 долара США 99 центів та 23 млн 800 тис. 945 грн 13 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2014 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку».
Як приклад наявності зазначеної підстави для подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надають рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, в яких на їхню думку, по-іншому застосована зазначена правова норма.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підставі статті 3604 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі строком повернення до 25 грудня 2012 року й сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, установлених кредитним договором зі строком дії такого договору до 26 грудня 2013 року.
Пунктом 3.2.8 указаного кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.
З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань перед банком 9 червня 2008 року між банком, з однієї сторони, і ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з іншої сторони, укладено договір іпотеки №16/08-Б. Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Харкові, загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м, усього на 123 квартири. Відомості про іпотеку нотаріусом внесено до Державного реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.
Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.
Сервисы для юристов