ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС (далі - профспілкова організація) про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з профспілкової організації суму заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) працівникам за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - список № 1), крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за період з 25 липня по 25 листопада 2012 року в сумі 86 993 грн 40 коп.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, погодившись з їхнім висновком щодо існування у профспілкової організації обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
При цьому погодився і з тим, що підстав для стягнення на користь позивача фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вказаним у позові працівникам (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.) відповідача немає, оскільки у профспілкової організації немає виробництв, передбачених списком № 1, а вищевказаним особам була призначена пільгова пенсія за виконання ними робіт в зоні Чорнобильської АЕС на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20 листопада 1990 року № 343.
Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримують державну пенсію на пільгових умовах як особи, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, то зазначені пенсії мають фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому у позивача немає підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цим особам пільгових пенсій за період з 25 липня по 25 листопада 2012 року за списком № 1 у сумі 86 993 грн 40 коп.
Тобто Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність у профспілкової організації обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, після досягнення цими особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), статті 55 Закону № 796-ХІІ та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року, 9 липня 2013 року та 20 лютого 2014 року (№№ К/9991/35383/12, К/9991/43407/12, К/800/4571/14 відповідно), в яких цей суд вказав на те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та мають право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, покриваються підприємствами та організаціями.
Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судом касаційної інстанції підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 796-ХІІ з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1 [постанови від 12 червня 2012 року, 16 квітня 2013 року та 14 січня 2014 року (№№ 21-107а12, 21-12а13, 21-434а13 відповідно)].
Так, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Верховний Суд України виходив із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Крім того, відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що стаття 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.
Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Оскільки касаційний суд у справі, що розглядається, неправильно застосував підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та статтю 55 Закону № 796-ХІІ, ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2014 року відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Сервисы для юристов