ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ» (далі - Товариство) до управління Пенсійного фонду України в м. Рівному Рівненської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - управління ДКСУ), третя особа - державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби України (далі - ДПІ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У червні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною відмову управління ПФУ і управління ДКСУ повернути Товариству помилково й надміру зараховані до бюджету кошти, зобов'язати управління ПФУ направити до управління ДКСУ подання про повернення цих коштів, а управління ДКСУ - перерахувати їх на розрахунковий рахунок Товариства в сумі 20 047 грн 12 коп.
Вимоги обґрунтувало тим, що з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року Товариство сплачувало внески на загальнообов'язкове соціальне страхування відповідно до чинних на той час положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98) і Закону України від
9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в розмірах 42 % і 33,2 % відповідно, що призвело до надмірної їх сплати, а управління ПФУ відмовилося повернути зайво сплачені кошти на рахунок Товариства.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 22 липня 2013 року позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 вересня 2013 року скасував постанову суду першої інстанції й ухвалив нову - про відмову в задоволенні позову.
Як визнав суд, частину єдиного податку, сплаченого Товариством на окремий рахунок відділення Державного казначейства України (далі - Держказначейство), наступного дня після надходження коштів зазначене відділення перерахувало (в розмірі 42 %) до ПФУ, а ПФУ облікував її як страхові внески, що не змінює правової природи податку і не набуває ознак збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Ця властивість єдиного внеску унеможливлює застосування до нього норм Закону № 1058-ІV, якими регулюються підстави, умови та порядок повернення помилково або надмірно сплачених страхових внесків.
Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду й ухвалою від 14 жовтня 2014 року залишив його рішення без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції Товариство просить його скасувати з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Як на приклад неоднакового правозастосування заявник послався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2013 року (справа № К/9991/73304/12), 11 червня 2013 року (справа № К/9991/57873/12) і 23 січня
2014 року (справи №№ К/9991/41717/12, К/9991/33550/12), у яких, на відміну від оскарженого рішення, одні й ті самі норми права в подібних правовідносинах -частина тринадцята статті 20 Закону № 1058-IV, пункт 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція), - застосовані по-іншому.
Зіставлення правових висновків, наведених у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, і в судових рішеннях, наданих для порівняння, дає підстави стверджувати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють підстави, умови та порядок повернення надмірно та/або помилково сплачених страхових внесків суб'єктами підприємництва за спрощеної системи оподаткування, установленої Указом № 727/98.
В аспекті зазначеного правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
Згідно з преамбулою Закону № 1058-ІV він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до абзацу тридцять шостого статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
За частинами першою, другою статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; платники страхових внесків, їх права та обов'язки і порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внескам.
У пункті 1 статті 11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають <…> особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
За пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками зазначених осіб є роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
За змістом статті 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 400/97-ВР). Зокрема, згідно з пунктом 1 статті 1, абзацом другим пункту 1 статті 4 цього Закону для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності ставка збору встановлена в розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування, визначеного для цієї категорії платників.
Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням ПФУ.
Облік надходжень і витрат коштів ПФУ відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи ПФУ.
Відповідно до пункту 11.17 Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Надалі цей пункт був виключений на підставі постанови правління ПФУ від 22 жовтня 2010 року № 25-1.
Сервисы для юристов