ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна» (далі - ПАТ) до Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ у Харківській області, ДКСУ відповідно) та Головного управління ДКСУ у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ в м. Києві) про стягнення надмірно сплачених платежів,
в с т а н о в и л а:
У травні 2012 року ПАТ звернулося із позовом до суду про стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 14 031 635 грн 91 коп., надміру сплаченого ним під час розмитнення товару.
Як установили суди, ПАТ і закрите акціонерне товариство «Євроцемент трейд» (Російська Федерація) уклали контракт від 27 квітня 2009 року № ЕЦТ/29с-09, на підставі якого впродовж 2010-2011 років проводилась поставка на територію України товару «Клінкера портландцементного» за ціною: 1800 російських рублів за 1 тонну - до 1 липня 2009 року; 1670 російських рублів - з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року; 1740 російських рублів за 1 тонну - з 1 січня 2011 року.
Оскільки Митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору щодо товару, який поставлявся в Україну, ПАТ ввезло його на митну територію України з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості.
Рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, ПАТ оскаржило до суду. За наслідками розгляду зазначеного позову, Харківський окружний адміністративний суд постановами від 12 та 14 вересня 2011 року (справи №№ 2а-7321/11/20170, 2-а-6706/11/2070 відповідно) визнав неправомірними та скасував рішення Митниці.
Зазначені постанови суд апеляційної інстанції залишив без змін.
27 березня 2012 року ПАТ звернулося до Митниці із заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань у розмірі 14 031 635 грн 91 коп., у якій факт переплати обґрунтувало посиланням на судове рішення про неправильне визначення митним органом розміру митних платежів. Митниця відмовилася готувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету і подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, посилаючись на те, що судове рішення не містить такого способу виконання, як стягнення спірних грошових коштів.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року, позов задовольнив у повному обсязі: постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ суму ПДВ, визначену Митницею в розмірі 14 031 635 грн 91 коп., яка є надмірно сплаченою ПАТ при розмитненні товару.
Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що, незважаючи на те, що судовим рішенням митний орган не зобов'язано здійснити повернення митних платежів, встановлення судовими рішеннями, які набрали законної сили, факту неправильного визначення митної вартості, є достатньою та самостійною підставою для повернення надміру сплачених коштів.
Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, Митниця звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 301 Митного кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних відносин), статті 43 Податкового кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення коштів), Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362, був чинний на час виникнення спірних відносин). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На підтвердження заявленої позиції Митниця послалася на ухвали Вищого адміністративного суду України від: 21 січня, 3 квітня, 28 серпня 2014 року (справи №№ К/800/49831/13, К/9991/21891/12, К/800/56074/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У цих ухвалах з огляду на фактичні обставини кожної з них касаційний суд зазначив про таке:
- в ухвалі від 3 квітня 2014 року - відмова митного органу видати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів є правильною, оскільки платник податку не подав усіх документів, передбачених Порядком повернення коштів, необхідних для видання запитуваного висновку;
- в ухвалі від 28 серпня 2014 року - митний орган правильно відмовив у видачі висновку, бо платник податку не подав заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум коштів;
- в ухвалі від 21 січня 2014 року - неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, необхідних і достатніх для задоволення позову, потягло скасування цих рішень із направленням справи на новий розгляд.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення і судових рішень, наданих для порівняння, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що їх ухвалення зумовили різні (відмінні) за обсягом і значенням юридичні факти, оцінка яких в одних правових ситуаціях не призвела до неоднакового застосування норм права, які встановлюють підстави, порядок, умови та процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, а в іншому - вони були визнані недостатніми і неповними для застосування цих норм права.
Відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, унеможливлює перегляд оскаржуваного рішення і відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови в задоволенні заяви.
З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді:М.І. ГрицівМ.Б. Гусак
О.А. Коротких О.В. Кривенда
Сервисы для юристов