П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2014 року місто Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоБарбари В.П., суддів:Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С.,Жайворонок Т.Є.,Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року у справі № 904/2100/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольськриба» (далі - ТОВ «Зеленодольськриба») до Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Апостолівська РДА), за участю прокуратури Дніпропетровської області про визнання укладеними договорів оренди землі,
в с т а н о в и л а:
18 березня 2013 року ТОВ «Зеленодольськриба» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Апостолівської РДА та просило суд (з урахуванням уточнень до позовної заяви) визнати укладеними договори оренди земельних ділянок площею 141,05 га та 137,05 га відповідно (загальною сукупною площею 278,1 га, у т.ч. водне дзеркало - 233,44 га, канали - 2,39 га, пасовища - 31,73 га, господарські будівлі - 3,03 га, господарські шляхи - 7,49 га) (далі - спірні земельні ділянки) з дати набрання рішенням суду законної сили.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Зеленодольськриба» зазначило, що незважаючи на чинне розпорядження Апостолівської РДА про надання позивачеві в оренду спірних земельних ділянок, відповідач ухиляється від укладання договорів оренди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеними між позивачем і відповідачем договори оренди спірних земельних ділянок із дати набрання рішенням суду законної сили.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2013 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено.
Вищий господарський суд України постановою від 4 лютого 2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року скасував, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2013 року залишив без змін.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення вимог позивача, який дотримався усіх норм земельного законодавства для передачі земельної ділянки в оренду.
У порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заступник Генерального прокурора України подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року у справі № 904/2100/13 на підставі неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме норм, що регулюють порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлюють належний спосіб захисту судом прав та інтересів (стаття 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2010 року у справі № 37/198-08, в якій, зокрема, висловлено правову позицію, що наявність рішення місцевої ради про передачу в оренду земельної ділянки товариству не породжує права оренди земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Предметом розгляду в справі, що переглядається, є визнання укладеними договорів оренди спірних земельних ділянок на підставі частини першої статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки за приписами зазначеної норми передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Водночас із постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2010 року у справі № 37/198-08, на яку посилається заступник Генерального прокурора України як на підставу для допуску справи до перегляду Верховним Судом України, вбачається, що предметом розгляду в цій справі є визнання права на оренду земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки.
Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статті 124 ЗК України, статті 16 ЦК України і статті 20 ГК України при розгляді двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року у справі № 904/2100/13.
Керуючись статтями 11123-11126, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року у справі № 904/2100/13 відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
ГоловуючийВ.П. Барбара Судді:М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький
Сервисы для юристов