ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф, Гриціва М.І, Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., −
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані»
(далі - Товариство) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників; на сьогодні - Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - ОДПС) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2012 року № 0004113910 та зобов'язати ОДПС внести зміни до його облікової картки платника податків щодо зменшення розміру податкових зобов'язань за результатами скасування податкового повідомлення-рішення; стягнути з ОДПС судовий збір у розмірі 2 294 грн.
На обґрунтування позову послалось на те, що норма абзацу другого пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК) дозволяє збільшення граничних строків подання податкової декларації у випадку, якщо кінцева дата її подання припадає на вихідний або святковий день, а тому саме від граничного строку подання податкової декларації (операційного (банківського) дня, що настає за вихідним або святковим днем) розпочинається відлік десяти календарних днів, встановлених пунктом 57.1 статті 57 ПК, протягом яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Суди встановили, що 22 жовтня 2012 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень
2012 року, якою задекларовано до сплати суму податку у розмірі 4 426 973 грн. Станом на 30 жовтня 2012 року переплата з ПДВ у Товариства становила 139 626 грн 29 коп.
Згідно з платіжним дорученням № 7562 податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року у сумі 4 326 973 грн Товариство сплатило 31 жовтня 2012 року.
16 листопада 2012 року ОДПС провела камеральну перевірку податкової звітності Товариства за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт
№ 1282/39-10/36048094.
У ході перевірки встановлено, що Товариство несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ (із пропуском строку в 1 день), оскільки строк для сплати зазначеного податкового зобов'язання закінчився 30 жовтня 2012 року (фактично сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням наявної переплати по цьому податку становить 4 287 346 грн 71 коп.); при цьому фактів щодо допущення Товариством порушення строків подання до контролюючого органу податкової декларації за вересень 2012 року в акті перевірки не зафіксовано.
Не погоджуючись із висновками акта камеральної перевірки, 22 листопада
2012 року Товариство подало до ОДПС письмові заперечення, за результатами розгляду яких листом від 29 листопада 2012 року № 15253/10/39-147 висновки зазначеного акта залишено без змін.
4 грудня 2012 року на підставі зазначеного акта ОДПС прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0004113910 про застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ на суму 428 734 грн 67 коп.
За результатами розгляду скарги Товариства Державна податкова служба України 11 лютого 2013 року ухвалила рішення № 1995/6/10-2215, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 квітня 2013 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов частково, суд дійшов висновку, що граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року є операційний (банківський) день, що настає за вихідним - 22 жовтня 2012 року (понеділок). У зв'язку з вищезазначеним останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за такою податковою декларацією припадав на 1 листопада 2012 року, а тому Товариство, сплачуючи 31 жовтня 2012 року суму самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, діяло в межах строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 ПК.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про несвоєчасність сплати Товариством суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ, вказав, що відлік десяти календарних днів, протягом яких платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, необхідно відраховувати від останнього дня граничного строку для подання такої декларації, а саме з 20 жовтня 2012 року (вихідний день - субота), а тому останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за такою податковою декларацією припадав на 30 жовтня 2012 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року, у якій цей суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що оскільки граничний строк подання податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року припав на 20 серпня 2011 року (вихідний день - субота), то останнім днем строку подання податкової декларації з ПДВ за вищезазначений період вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22 серпня 2011 року (понеділок). У зв'язку з вищезазначеним, оскільки з урахуванням вимог пункту 57.1 статті 57 ПК граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2011 року припав на
1 вересня 2011 року, а фактична сплата податкового зобов'язання була здійснена
31 серпня 2011 року, суди обґрунтовано не взяли до уваги твердження контролюючого органу про порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання відповідним платником.
Сервисы для юристов