Постанова ВСУ від 08.07.2026 року у справі №910/8404/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/8404/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Андрущенко А.А.

відповідача - Тодерян В.М.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючого), Гончарова С.А., Сибіги О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання договорів укладеними та стягнення 964 539,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (надалі - Підприємство, Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - Управління, Відповідач) про визнання договорів укладеними та стягнення заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9056 від 22.02.2022 та № 9139 від 30.09.2022 не уклав з Позивачем договорів на відшкодування вартості земельного податку та не сплатив йому відшкодування його витрат за користування земельними ділянками за 2024 рік на загальну суму 964 539,41 грн.

На підставі викладеного, Підприємство просить суд визнати укладеними договори про відшкодування витрат на оплату земельного податку у 2024 році у сумі 350 082,81 грн за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Братиславська, буд. 50, м. Київ, 02139, у редакції, надісланій до Управління для підписання листом від 15.10.2024 № 06-07-1/920 та про відшкодування витрат на оплату земельного податку у 2024 році у сумі 614 456,60 грн за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Деревообробна, 1, м. Київ, 01013, у редакції, надісланій до Управління для підписання листом від 15.10.2024 № 06-07-1/919.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача заборгованості з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку у сумі 350082,81 грн за користування земельною ділянкою, за адресою: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 50 та заборгованість з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку у сумі 614 456,60 грн за користування земельною ділянкою за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/8404/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/8404/25, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до пунктів 6.5 договорів оренди саме на Управління було покладено обов`язок укласти спірні договори. Водночас, отримавши від Підприємства відповідні проєкти договорів, Відповідач їх не підписав, обґрунтованої відповіді щодо причин відмови від укладення договорів не надав, а в разі незгоди з окремими їх умовами не склав протоколів розбіжностей та не надіслав їх Підприємству у встановлений строк разом із підписаними примірниками договорів. За таких обставин суди дійшли висновку, що Відповідач безпідставно ухилився від виконання передбаченого договорами оренди обов`язку щодо укладення спірних договорів.

Разом з тим суди зазначили, що підстави для задоволення позовних вимог у редакції, запропонованій Позивачем, відсутні. Зокрема, визначений у проєктах договорів строк їх дії до 31.12.2024 не узгоджується з правовою природою заявленої вимоги та моментом виникнення відповідних договірних правовідносин, оскільки в разі вирішення переддоговірного спору судом договори вважаються укладеними з дня набрання законної сили рішенням суду. Отже, визнання договорів укладеними на умовах щодо строку їх дії, який на момент набрання рішенням суду законної сили вже сплив, не відповідає положенням законодавства.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Позивач, визначаючи ціну договорів про відшкодування витрат на оплату земельного податку, виходив із частки фактично використовуваної Відповідачем площі земельних ділянок. Водночас суд установив, що договори оренди не містять погодженого сторонами порядку визначення таких витрат, зокрема щодо їх розрахунку пропорційно орендованій площі чи за іншим критерієм, а надані Підприємством платіжні інструкції не дають змоги ідентифікувати земельні ділянки, за які сплачувався земельний податок. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Позивач не довів належними і допустимими доказами ані належний розмір земельного податку, який підлягає відшкодуванню Відповідачем, ані обґрунтованість застосованої формули розрахунку, а тому відсутні підстави для визнання договорів укладеними у запропонованій Позивачем редакції, оскільки ціна договору як істотна умова не була належно обґрунтована та погоджена сторонами.