ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання бездіяльності та рішення протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВРЮ, що полягає у несвоєчасному розгляді її заяви від 6 листопада 2014 року про відставку за власним бажанням з посади судді апеляційного суду Луганської області та у відкликанні з Верховної Ради України (далі - ВРУ) відповідного подання про звільнення згідно з поданою заявою;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРЮ про відкликання з ВРУ її заяви про звільнення та звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою щодо проведення перевірки стосовно судді апеляційного суду Луганської області Галан Н.М. та відкладення розгляду матеріалів про звільнення з посади у відставку;
- зобов'язати ВРЮ негайно направити разом з її заявою та іншими документами відповідне подання до ВРУ щодо її звільнення за власним бажанням у відставку.
На обґрунтування позову зазначила, що тривалою бездіяльністю відповідача порушено її конституційне право на вільну працю, право на отримання пенсії за віком та встановлене законом право на матеріальне забезпечення судді після виходу у відставку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2016 року позов залишив без розгляду.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та передати справу на розгляд до цього ж суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 155 КАС встановлено підстави, за яких позовна заява залишається без розгляду. Зокрема, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.
Частиною третьою статті 99 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1, встановив, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого частиною третьою статті 99 КАС місячного строку і, не знайшовши підстав для його поновлення, застосував наслідки, передбачені статтею 100 КАС.
Суд виходив із того, що ВРЮ 16 липня 2015 року прийняла рішення про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, а позов про оскарження протиправної, на думку позивача, бездіяльності органу, який прийняв це рішення, був поданий 28 січня 2016 року.
Наведені у заяві ОСОБА_1 доводи про те, що строк звернення до суду за її адміністративним позовом становить шість місяців, оскільки, на думку позивача, ВРЮ виконує лише технічні дії щодо оформлення документів на звільнення судді та направлення їх до компетентного органу, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України ВРЮ має виключне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади.
Це конституційне повноваження конкретизується положеннями статті 31 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції», відповідно до якої подання про звільнення суддів з посади за загальними обставинами до органу, який їх призначив або обрав, вносить саме ВРЮ. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених, зокрема, у пункті <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran2278>' 9 частини пятої статті 126 Конституції України <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran2284>, приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням ВРЮ вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.
Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 ідеться про допущені, на її думку, порушення ВРЮ, які перешкодили своєчасному звільненню позивача з публічної служби, Вищий адміністративний суд України, установивши, що адміністративний позов подано з пропуском установленого частиною третьою статті 99 КАС місячного строку звернення до суду, а підстав для поновлення цього строку немає, обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись частиною шостою статті 171-1 та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сервисы для юристов