Постанова ВСУ від 08.04.2026 року у справі №922/3180/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 922/3180/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян ?Ремсервісплюс? громадської організації ?Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю ?Слов`янська єдність?

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 (колегія суддів: Стойка О. В. - головуючий, Істоміна О. А., суддя Попков Д. О.)

за позовом Підприємства громадської організації ?Ремсервісплюс? Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю ?Слов`янська єдність?

до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області

про стягнення коштів,

за участю:

позивача: Баранов Д. М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували ухваленню оскарженого судового рішення

1.1 Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету у сумі 6000 грн, а також інфляційних у розмірі 3979,80 грн та 3% річних у розмірі 720 грн.

1.2 Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2025 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

1.3 Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

2. Короткий зміст оскарженого судового рішення

2.1 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 рішення суду скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі позивач просить постанову у частині закриття провадження - скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що:

- питання розмежування юрисдикцій повністю та безальтернативно вирішено діючим законом, зокрема частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства (далі ? КАС) України. Так, суть правовідносин полягає виключно у відшкодуванні шкоди, заподіяної протиправними рішеннями відповідача, при цьому такі вимоги заявлені не у одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, котрий вже вирішений та судове рішення вступило у силу;

- суд дійшов помилкових висновків та не врахував, що предметом позову є відшкодування нанесеної незаконним скасованим рішенням шкоди у фіксованому розмір, що ґрунтується на приписах статей 22, 23, 611, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та спеціальних норм - статей 114, 128 ПК України;

- суд не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18, у якій зазначено, що позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у своєму позові не заявляє вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини 5 статті 21 КАС України позовні вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору;

- апеляційний суд помилково визначив характер правовідносин у спорі, що розглядається: справа № 916/978/19, на яку послався апеляційний суд, не є подібною, так як предмет позову був пов`язаний з нереєстрацією постачальником товарів податкової накладної в Єдиному реєстрі як постачальника товарів та послуг, з протиправними діями ГУ ДПС щодо відмови в реєстрації, внаслідок чого позивач позбавився можливості внести заявлену в позові суму ПДВ до складу податкового кредиту і зменшити свої податкові зобов`язання на цю суму; також у справі № 922/506/19 усі наявні обліковані цифрові дані були публічно-правовими, і спір не був пов`язаний із відшкодуванням шкоди; у справі № 320/12137/20 спір виник з несвоєчасного відшкодування заборгованості податкового органу з ПДВ, та пені за несвоєчасну сплату заборгованості з ПДВ, що відноситься до публічно-правового спору.

3.3 Також у касаційній скарзі позивач зазначив, що орієнтований розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які поніс і які очікує понести в зв`язку із касаційним розглядом справи становить 4000 грн з обов`язковим наданням до суду відповідних підтверджуючих документів у порядку статті 129 ГПК України.