П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,
Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (далі - ТОВ «АТЛ») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2014 року у справі № 917/127/14 за позовом прокурора Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до Решетилівської районної державної адміністрації, ТОВ «АТЛ», треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, відділ Держземагентства у Решетилівському районі Полтавської області, товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС ТРЕЙД», про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и л а :
У січні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «АТЛ» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2014 року у справі № 917/127/14 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року про задоволення позову, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 116, 122 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходив із того, що нормами статті 122 ЗК України повноваження районної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться за межами населених пунктів їхньої території, обмежуються цілями використання таких земельних ділянок. Оскільки розпорядження відповідача прийняті з перевищенням визначених законом повноважень, тому і договір оренди, укладений на їх виконання, є недійсним.
На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ТОВ «АТЛ», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 907/144/13-г, від 3 грудня 2013 року у справі № 907/225/13-г, від 16 квітня 2014 року у справі № 923/1243/13.
Так у справі № 923/1243/13, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, встановивши, що оспорюване розпорядження районної державної адміністрації було прийнято щодо земельної ділянки за межами населеного пункту для функціонування придбаного відповідачем у власність вже існуючого об'єкта, суд касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дійшов протилежного правового висновку про прийняття районною державною адміністрацією вказаного розпорядження у межах наданих їй повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «АТЛ», Генеральної прокуратури України, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні справи судом установлено, що 29 серпня 2011 року головою Решетилівської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 615 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «АТЛ» на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району», а 7 вересня 2011 року розпорядженням № 652 до цього розпорядження внесено зміни, відповідно до яких пункт перший викладено у наступній редакції: «надати дозвіл ТОВ «АТЛ» на виготовлення технічної документації, що посвідчує право оренди на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури, для використання та обслуговування автомобільного транспорту терміном на 5 років на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району».
28 вересня 2011 року головою Решетилівської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 714, яким затверджено ТОВ «АТЛ» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку загальною площею 2,2081 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 5 років на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району.
На підставі розпорядження від 28 вересня 2011 року № 714 між Решетилівською районною державною адміністрацією та ТОВ «АТЛ» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,2081 га, яка знаходиться на території с. Решетилівка, вул. Фрунзе, 100а Решетилівської селищної ради Решетилівського району, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 листопада 2011 року за № 532420004001684. Зазначена земельна ділянка надана у платне користування строком на 5 років; цільове призначення: землі підприємства іншої промисловості.
Звертаючись до суду із указаним позовом, прокурор посилався на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель транспорту, а тому повноваження щодо розпорядження такими землями за межами населених пунктів на території Решетилівського району належать до компетенції Полтавської обласної державної адміністрації.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою позов задоволено, дійшов висновку про доведеність позовних вимог.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Статтею 67 ЗК України визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «АТЛ» є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25 березня 2011 року ТОВ «АТЛ» придбало у продавця комплекс площею 1724,7 кв.м, до якого входять: нежитлова будівля (станція технічного обслуговування), навіс, трансформаторна, банно-пральний комплекс, склад, який знаходиться за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, селище міського типу Решетилівка, вул. Фрунзе, 100а.
За змістом частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Сервисы для юристов