П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,
за участю представника заявниці ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Чернюк Оксани Петрівни,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення компенсації за роботу в неробочі та вихідні дні, компенсацію за втрату частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку за заявою ОСОБА_6 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 грудня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що вона до 13 лютого 2009 року працювала в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») на посаді менеджера проекту центру ефективності роботи ребрендованих площадок департаменту змін та інновацій роздрібної торгівлі мережі генерального департаменту дистриб'юції та наказом
від 13 лютого 2009 року звільнена за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Однак під час звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку, не виплатив компенсації за роботу в неробочі та вихідні дні 17, 18, 24, 25 січня 2009 року в розмірі 1 тис. 17 грн 40 коп. у зв'язку з її перебуванням у цей період у відрядженні в м. Ужгороді.
Вважаючи, що відповідач, порушивши норми трудового законодавства, не здійснив оплати роботи у вихідні дні в подвійному розмірі, не надав інших днів відпочинку та під час звільнення з роботи не виплатив компенсації за роботу у вихідні дні, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь: компенсацію за роботу у вихідні дні 17, 18, 24 та 25 січня 2009 року, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з березня 2009 року до березня 2015 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 лютого 2015 року до дня ухвалення судом рішення.
Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 12 червня 2015 року позов ОСОБА_6 задовольнив частково: стягнув на її користь з ПАТ «КБ «Надра» 1 тис. 17 грн 40 коп. компенсації за роботу у вихідні дні,
570 грн 76 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, 200 тис. 801 грн 43 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також вирішив питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 1 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 10 березня 2016 року, скасував заочне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6
У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частин першої, сьомої статті 43 Конституції України, статей 1, 2, 30 Закону України від
24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон «Про оплату праці»), статей 47, 65, 72, 107, 115, 117, 233 КЗпП України.
Обґрунтовуючи свої доводи, заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
5 жовтня 2012 року, 5 квітня 2013 року, 30 січня, 12 червня й 1 жовтня
2014 року, 14 січня, 22 липня, 30 жовтня, 2, 3, 9 й 16 грудня 2015 року, 3 лютого та 13 квітня 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника ПАТ «КБ «Надра» -
Чернюк О.П., дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_6 працювала в ПАТ «КБ «Надра» на посаді менеджера проекту центру ефективності роботи ребрендованих площадок департаменту змін та інновацій роздрібної торгівлі мережі генерального департаменту дистриб'юції.
Розпорядженням банку від 6 січня 2009 року ОСОБА_6 направлено у відрядження для проведення семінарів до Ужгородського регіонального управління ПАТ «КБ «Надра» у період з 12 до 28 січня 2009 року, з яких 17, 18, 24, 25 січня 2009 року припали на вихідні дні.
Згідно зі звітом про операції на поточному (картковому) рахунку, який належить ОСОБА_6, 9 січня 2009 року банк зарахував на картковий рахунок позивачки кошти в розмірі 5 тис. 500 грн з цільовим призначенням - кошти на відрядження.
Сервисы для юристов