Постанова ВСУ від 07.10.2015 року у справі №6-263цс15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 28 серпня 2008 року між ним і ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 тис. доларів США на строк до 19 лютого 2010 року, а позичальник зобов'язався у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит і сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки з ОСОБА_7, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язань боржником за основним договором.

ОСОБА_8 не виконує зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 9 січня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 20 тис. 465 доларів США 91 цент.

Посилаючись на те, що 24 січня 2014 року банк направив до поручителя письмову вимогу про погашення вказаної заборгованості, проте ця вимога залишена без задоволення, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з поручителя вказану вище заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 78 тис. 55 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором та 780 грн 55 коп. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року ОСОБА_7 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року (справа № 6-78цс12) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_7 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2012 року, 26 лютого, 21 травня, 10 вересня, 19 і 26 листопада та 10 грудня 2014 року, 28 січня, 4, 11 і 25 лютого 2015 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 18 липня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_7 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 28 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 тис. доларів США на строк до 19 лютого 2010 року, а позичальник зобов'язався у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит і сплатити проценти. За пунктом 3.3 цього договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється згідно з графіком погашення кредиту та процентів, який оформлюється у вигляді додатку до кредитного договору. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку кредит та проценти частинами (щомісячними платежами).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки з ОСОБА_7, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язань боржником за основним договором.

Пунктом 11 договору поруки визначено, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

ОСОБА_8 належно не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим 24 січня 2014 року банк направив до поручителя ОСОБА_7 письмову вимогу про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції вважав, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки він звернувся з позовом до суду 6 лютого 2014 року, а перебіг позовної давності почався 22 січня 2009 року, коли був здійснений останній платіж боржником.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, керувався тим, що сума заборгованості за кредитом, процентами та штрафом вже стягнута з відповідача відповідними судовими рішеннями, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9 тис. 769 доларів США 15 центів, що еквівалентно 78 тис. 55 грн 50 коп. При цьому суд зазначив, що позовна давність до позовних вимог не спливла, оскільки її перебіг почався з дати, коли позичальник зобов'язаний був сплатити черговий платіж, але цього не зробив.

Разом з тим у судових рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки: