П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоСімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про припинення іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року ОСОБА_1. звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про припинення іпотеки.
ОСОБА_1. зазначав, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 014/7299/74/55832 від 11 березня 2008 року, укладеного між ним та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на підставі виконавчого напису нотаріуса від 26 березня 2009 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1050 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Липники Пустомитівського району Львівської області.
30 серпня 2010 року виконавчий документ повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі частини третьої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у зв'язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Посилаючись на те, що іпотекодержатель не скористався передбаченим частиною першою статті 49 Закону України 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) правом і не придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами других прилюдних торгів, ОСОБА_1. просив суд припинити іпотеку нерухомого майна, вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, а з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - запис про заборону відчуження.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1. Припинено встановлену на підставі договору іпотеки, укладеного 11 березня 2008 року ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», іпотеку нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку і господарських будівель та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1050 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Липники Пустомитівського району Львівської області. Вилучено з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -запис про заборону відчуження зазначеного майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2013 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 3, 17 та 49 Закону № 898-IV.
Для обґрунтування зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада та 10 грудня 2014 року та 25 лютого 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 11 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/7299/74/55832.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 014/7299/74/55832, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку і господарських будівель та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1050 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Липники Пустомитівського району Львівської області.
У зв'язку з порушенням позивачем умов кредитного договору приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Михайлом Романовичем 26 березня 2009 року вчинено виконавчий напис № 645, яким на задоволення вимог банку звернуто стягнення на предмет іпотеки.
На підставі виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження № 12224634.
30 серпня 2010 року постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виконавчий документ повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з тим, що предмет іпотеки двічі не реалізовано з прилюдних торгів, а стягувачем не придбано предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції, з рішенням якого погодився касаційний суд, керувався тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не скористалося передбаченим статтею 49 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин з реалізації майна) правом на придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами других прилюдних торгів, а тому в силу вимог цієї норми іпотека може бути припинена за рішенням суду.
На відміну від справи, яка переглядається, в іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, міститься висновок про те, що основне зобов'язання не припинене, а тому продовжує діяти й іпотека як забезпечення виконання цього зобов'язання.
Такого ж висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і в ухвалі від 19 листопада 2014 року.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 25 лютого 2015 року зробив висновок про те, що відмова стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених законодавством, та не припиняє іпотеки.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Сервисы для юристов