П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі
головуючого Колесника П.І., суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є., Коротких О.А.,Кривенка В.В.,Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,Охрімчук Л.І.,Панталієнка П.В., Потильчака О.І.,Прокопенка О.Б.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М.,Терлецького О.О., Шицького І.Б.,Яреми А.Г., за участю представників: державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - приватного підприємця ОСОБА_22 -ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, -
розглянувши заяву державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України
від 09 квітня 2015 року у справі № 926/1018/14 за позовом ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Чернівці ДТГО "Львівська залізниця" до Чернівецької міської ради,
приватного підприємця ОСОБА_22 про визнання частково незаконним рішення міської ради,
в с т а н о в и л и:
У червні 2014 року ДТГО "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду із позовом до Чернівецької міської ради, приватного підприємця ОСОБА_22 про визнання незаконним і скасування рішення Чернівецької міської ради 21 сесії 24 скликання від 29 квітня 2004 року № 447 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності та внесення змін в раніше прийняті рішення сесії міської ради".
Пунктом 5.1 рішення Чернівецької міської ради від 29 квітня 2004 року
№ 447 вирішено продати ОСОБА_22 земельну ділянку площею 0,0026 га на АДРЕСА_1 для обслуговування магазину, належного ОСОБА_22 на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу цієї нежитлової будівлі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначене рішення ради порушує право позивача на користування наданою йому для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху земельною ділянкою, яка розташована у смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.
Заперечуючи проти позову, Чернівецька міська рада послалася на необґрунтованість позову, зокрема на пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого для звернення до суду.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19 серпня
2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09 квітня
2015 року зазначені судові рішення залишено без змін.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України зазначив, що суди правомірно дійшли висновку про відмову в позові у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів права користування земельною ділянкою площею 0,0026 га за адресою: АДРЕСА_1.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2015_02_12/pravo1/T179800.html?pravo=1> Господарського процесуального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2015_02_12/pravo1/T179800.html?pravo=1> (далі - ГПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_02_12/pravo1/T179800.html?pravo=1>), ДТГО "Львівська залізниця" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 09 квітня 2015 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідачів на користь ДТГО "Львівська залізниця" судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом судами цієї справи, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 12, 65, 68, 84, частини 5 статті 116,
статей 149, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України "Про транспорт", статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт".
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі
№ 5010/214/2012-з-21/6, від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14,
від 02 жовтня 2014 року у справі № 909/247/14, від 07 травня 2014 року у справі № 911/3427/13, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року у справі
№ 6-10544св14, від 08 жовтня 2014 року у справі № 6-31469св14, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14, від 21 листопада 2012 року у справі
№ 6-32284св12, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-40496св14, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі
№ К/9991/66230/12 та копію ухвали Верховного Суду України від 28 квітня 2010 року у справі № 6-5523св10, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.
Приймаючи судові рішення у зазначених справах, суди касаційної інстанції висловили правову позицію про те, що спірні земельні ділянки використовуються як смуги відведення залізниці під залізничним полотном та його облаштуванням, а отже, належать до земель залізничного транспорту і не можуть передаватися у приватну власність.
Сервисы для юристов