ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Юніон стандарт банк» (далі - Банк) про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У січні 2011 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління ПФУ звернувся до суду з позовом до ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк», правонаступником якого є Банк, про стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1 733 399 грн 96 коп., нарахованої за період з 1 січня по 25 листопада 2009 року.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у відповідача існує заборгованість зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому просив суд її стягнути.
Відповідач зазначив, що придбання іноземної валюти без нарахування, утримання та сплати збору мало місце внаслідок виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року у справі № 2-1775/07, на підставі якого відповідач за дорученням підприємства-нерезидента - компанії «Axley Developments LLP» (далі - Компанія) здійснював операції з придбання іноземної валюти без утримання суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з коштів, що перераховувались Компанією, яке надійшло до Банку з відміткою про те, що назване рішення набрало законної сили.
Як зазначає Банк, він звертався до прокуратури Дніпропетровської області з приводу правомірності дій щодо виконання вищевказаного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року.
Перевіркою, проведеною прокуратурою Дніпропетровської області, порушень чинного законодавства з боку банківської установи при виконанні рішення суду не встановлено, що підтверджується повідомленням від 18 вересня 2009 року № 07/01-864 вих-09.
А отже, дії Банку під час купівлі валюти для Компанії є наслідком висновків та обов'язкових до виконання суб'єктами підприємництва рішень названих органів.
Так, та обставина, що рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року через 2 роки було скасовано постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2009 року, на думку відповідача, не свідчить про наявність неправомірної поведінки банку.
Суд установив, що управління ПФУ провело планову та позапланову перевірки закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Фінансовий Союз Банк» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів ПФУ, про що складено акти від 11 грудня 2009 року № 135 та 17 листопада 2010 року № 22.
З актів перевірки вбачається, що в період з 1 вересня по 25 листопада 2009 року відповідач здійснив купівлю-продаж іноземної валюти для Компанії, яка є нерезидентом, під час якої Банк всупереч вимогам статей <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2014_03_27/pravo1/Z970400.html?pravo=1>, '2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_22/ed_2014_03_27/pravo1/Z970400.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_07_02/pravo1/KP981740.html?pravo=1>, не здійснив нарахування збору, утримання його з коштів клієнта та сплату до бюджету, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у сумі 1 733 399 грн 96 коп.
Згідно із зареєстрованими змінами до установчих документів відповідача найменування ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» було змінено на ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк».
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2013 року позов задовольнив: постановив стягнути з ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк» на користь управління ПФУ заборгованість зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1 733 399 грн 96 коп.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що управління ПФУ дій, передбачених статтею 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), не вчиняло й не надсилало відповідачу вимогу про сплату недоїмки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 грудня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Банк просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 10 березня та 15 вересня 2011 року (справи №№ К-21596/08, К-44/09 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 106 Закону № 1058-IV.
Заявник вважає, що під час постановлення рішення у справі, яка розглядається, та рішень, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції по-різному визначив документ, який є підставою для стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Акт перевірки без формування вимоги про сплату боргу є недостатньою підставою для стягнення заборгованості зі страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Банку про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року підлягає задоволенню.
У наданому для порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2011 року (справа № К-21596/08) касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що акт перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії, оскільки сам по собі він не породжує прав та обов'язків в особи, щодо яких їх складено, а може бути лише доказом вчинення порушення законодавства у сфері правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У рішенні Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2011 року (справа № К-44/09), доданому до заяви на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, оскільки управління ПФУ не надало доказів про надсилання відповідачу вимоги про заборгованість зі сплати страхових внесків та даних про отримання відповідачем цієї вимоги.
У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що чинний на час виникнення спірних правовідносин законодавством України передбачено два можливих шляхи розв'язання спорів щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків: досудовий (у вигляді надсилання органом ПФУ платнику вимоги, яку може бути оскаржено в судовому порядку) та судовий, які одночасно застосовуватись не можуть. Тому у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду про стягнення спірної суми недоїмки зі сплати страхових внесків заходи досудового врегулювання у вигляді направлення вимоги про сплату тієї ж суми заборгованості застосовуватися не можуть. Під час розгляду такого спору орган ПФУ зобов'язаний довести обґрунтованість заявленої до стягнення суми недоїмки платника зі сплати страхових внесків (збору на обов'язкове державне пенсійне страхування). Тобто, суд дійшов висновку про те, що на підставі акта перевірки управління ПФУ в судовому порядку має право стягнути зі страхувальника виявлену суму недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 17 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює уповноважений Президентом України центральний орган виконавчої влади.
Сервисы для юристов