ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Сонат» до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - БТІ) про визнання дій протиправними,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року ЗАТ «Сонат» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним дії БТІ під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 3 квітня 2007 року у справі 12/732 щодо перереєстрації 18 травня 2007 року на іншу особу нерухомого майна, що належало приватному підприємству (далі - ПП) «Русь-95». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно та незаконно перереєстрував на іншу особу нерухоме майно, яке належало боржнику ПП «Русь-95», незважаючи на те, що на це майно був накладений арешт та оголошено заборону на його відчуження з метою виконання судового рішення про стягнення з ПП «Русь-95» на користь ЗАТ «Сонат» 6 991 236 грн доходів від використання майна, 25 500 грн державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позовні вимоги ЗАТ «Сонат» задовольнив повністю.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 грудня 2014 року касаційну скаргу БТІ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, БТІ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування заяви БТІ посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2011 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 3.5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 січня 2015 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо відсутності у БТІ правових підстав для здійснення перереєстрації майна ПП «Русь-95» на товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Святослав», оскільки державна реєстрація була здійснена за наявності заборони відчуження майна ПП «Русь-95», встановленої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2007 року.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2011 року (справа № К/9991/19742/11), на яку посилається заявник, цей суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що посилання реєстратора на наявність заборони відчуження майна як на безспірну обставину не є змістовним, оскільки норми Положення вказують на таку підставу відмови за умови, що право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» документом, який є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчує виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно взяли до уваги, що право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення (реєстраційний номер 17013411) загальною площею 314,9 кв. м за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 31, позивач набув на підставі рішення господарського суду Львівської області від 9 липня 2010 року.
З огляду на викладене суди дійшли правильного висновку про обов'язок комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ТОВ «Аптека № 260» право власності на зазначене нежитлове приміщення.
Таким чином, зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішення, наданого для порівняння, не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 3.5.7 Положення. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами справ, правильність встановлення яких не відноситься до компетенції Верховного Суду України.
Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то у задоволенні заяви БТІ слід відмовити.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийВ.В. КривенкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
Сервисы для юристов