П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до ВРЮ, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо невжиття дієвих заходів стосовно внесення до Верховної Ради України (далі - ВРУ) подання про звільнення у відставку судді Вищого адміністративного суду України Темкіжева І.Х.; зобов'язати ВРЮ внести протягом місяця до ВРУ подання про звільнення у відставку судді Вищого адміністративного суду України Темкіжева І.Х.
На обґрунтування позовних вимог вказав, що, будучи обраним безстроково на посаду судді Вищого адміністративного суду України та маючи загальний безперервний стаж на посаді судді (арбітра) 25 років, подав заяву до ВРЮ щодо внесення до ВРУ подання про звільнення його у відставку, проте, всупереч вимогам законодавства України, відповідач допустив протиправну бездіяльність шляхом невнесення протягом 14 місяців вказаного подання на розгляд законодавчому органу.
Вищий адміністративний суд України постановою від 16 грудня 2015 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ВРЮ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_10 від 27 лютого 2014 року про звільнення у відставку і зобов'язав ВРЮ розглянути заяву ОСОБА_10 від 27 лютого 2014 року про звільнення у відставку та подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року, ВРЮ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України установив таке.
Постановою ВРУ від 17 листопада 2011 року № 4048-VІ ОСОБА_10 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
14 липня 2014 року Вищий адміністративний суд України супровідним листом № 919/9/14-14 направив до ВРЮ перелік документів стосовно судді Вищого адміністративного суду України Темкіжева І.Х. у зв'язку з подачею ним заяви про відставку.
У вказаний перелік документів входили, зокрема, заяви ОСОБА_10 від 27 лютого 2014 року до ВРУ - про звільнення його з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку та до ВРЮ - щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Зазначені документи отримані відділом документального забезпечення і контролю ВРЮ 14 липня 2014 року за вх. № 289/0/6-14.
Проте 11 квітня 2014 року з набранням чинності Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) припинились повноваження членів ВРЮ, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою.
12 лютого 2015 року ВРУ прийняла Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), який передбачав внесення змін, зокрема, до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), що, у свою чергу, стало передумовою формування нового складу ВРЮ, яка з 4 червня 2015 року розпочала роботу в складі 17 членів.
14 липня 2015 року секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад вирішила відкласти розгляд матеріалів про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку з підстав встановлення наявності скарг на дії позивача та відсутність результатів їх розгляду.
23 листопада 2015 року вказана секція дійшла висновку рекомендувати ВРЮ внести подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку.
Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, дійшов висновку, що доводи позивача щодо протиправності дій і бездіяльності ВРЮ та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що частиною третьою статті 109 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 1 травня 2014 року; далі - Закон № 2453-VІ) встановлено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Аналогічні положення закріплені в чинній редакції Закону № 2453-VІ (статті 120, 135).
Як убачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач дотримав особливого порядку, передбаченого законодавством України для звільнення судді у відставку, проте протягом 18 місяців з моменту реєстрації заяви ОСОБА_10 від 27 лютого 2014 року рішення про внесення подання до ВРУ про його звільнення не було прийнято, що дає підстави для висновку про вчинення протиправної бездіяльності.
З приводу зобов'язання ВРЮ розглянути заяву ОСОБА_10 від 27 лютого 2014 року про звільнення у відставку Вищий адміністративний суд України вказав, що відповідач, не направляючи подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_10, порушив конституційний принцип права на працю, відповідно до якого кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Поданням заяви про звільнення з посади судді позивач виразив волевиявлення припинити роботу, а тому бездіяльність відповідача щодо неприйняття будь-якого рішення щодо його звільнення дає підстави для висновку про наявність певного примусу до виконання роботи та позбавляє позивача права вільно обирати працю.
Перевіривши наведені у заяві доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.
За правилами частин першої, третьої статті 109 Закону № 2453-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання ВРЮ повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Згідно з вимогами Закону № 192-VIII та Закону № 1188-VII ВРЮ у період з 11 квітня 2014 року по 4 червня 2015 року не здійснювала своїх повноважень через відсутність складу, передбаченого Конституцією України та Законом № 22/98-ВР.
Сервисы для юристов