П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів за депозитними договорами та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, відшкодування майнової та моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів за депозитними договорами та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 14 та 20 січня 2014 року між ним і філією ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим укладено договори банківського вкладу, за якими позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 500 тис. та 250 тис. доларів США на строк до 14 та 20 січня 2015 року відповідно зі сплатою 4 % річних.
ОСОБА_1 також зазначав про те, що до закінчення строку дії вказаних депозитних договорів він неодноразово звертався до банку із заявами про їх розірвання та повернення внесених ним коштів, проте банк йому відмовив.
Посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів на першу його вимогу не повернуло, позивач просив розірвати ці договори банківського вкладу та стягнути з відповідача: 750 тис. доларів США заборгованості за договорами банківського вкладу, 1 тис. 233 долари США - 3 % річних, 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 25 тис. грн судових витрат.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 23 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 22 квітня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів за депозитними договорами та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання та ухвалив у цій частині нове рішення, яким договори банківського вкладу від 14 і 20 січня 2014 року, укладені між ОСОБА_1 та філією ПАТ КБ «ПриватБанк» у АР Крим, розірвав; стягнув з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 500 тис. доларів США за договором від 14 січня 2014 року, 250 тис. доларів США за договором від 20 січня 2014 року та 25 тис. 966 грн 98 коп. - 3 % річних.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів за депозитними договорами та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання скасувала та залишила в силі в цій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року; у решті - рішення апеляційного суду залишила без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1058, 1059 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня, 21 і 28 жовтня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що не було дотримано письмової форми договорів банківського вкладу від 14 і 20 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
На підтвердження внесення зазначених грошових сум на депозитні рахунки позивач надав фотокопії: заяв на вклад, банківських виписок від 24 жовтня 2014 року та 15 лютого 2015 року та квитанції від 14 січня 2014 року про внесення 500 тис. доларів США, яка не відповідає вимогам закону та не містить обов'язкових реквізитів, визначених пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_12_17/pravo1/SA13047.html?pravo=1>, а саме: не завірена печаткою ПАТ КБ «ПриватБанк», взагалі відсутній її оригінал; при цьому також немає оригіналу касового документа, оформленого згідно з касовими операціями, визначеними зазначеною Інструкцією, про прийняття від ОСОБА_1 банком 20 січня 2014 року суми коштів у розмірі 250 тис. доларів США.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, установивши, що наявні в матеріалах справи фотокопії заяв з проханням позивача оформити вклади, довідок і квитанції без обов'язкових реквізитів не можуть свідчити про дотримання письмової форми договорів банківського вкладу, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з тим у наданих заявником для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ містяться такі висновки:
- ухвалою від 19 серпня 2015 року касаційний суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами попередніх інстанцій порушень норм ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме нез'ясування, чи була дотримана письмова форма договору банківського вкладу;
- в ухвалах від 21 і 28 жовтня 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що письмова форма договорів банківського вкладу є дотриманою, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, порівняння вищевказаних судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Отже, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
Сервисы для юристов