Постанова ВСУ від 06.07.2015 року у справі №6-166цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., за участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» Йосипова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі кредитного договору від 16 січня 2007 року ОСОБА_9 отримала в акціонерному комерційному банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), кредит у розмірі 100 тис. грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 18 січня 2007 року між кредитором і ОСОБА_9 укладено іпотечний договір. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив фактору права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитами, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Посилаючись на те, що ОСОБА_9 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належно не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість із повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, яка станом на 1 лютого 2013 року складає 159 тис. 72 грн 3 коп., а також з огляду на те, що відповідачка добровільно не погоджується сплатити цю суму заборгованості, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило задовольнити їх позовні вимоги і звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 233 тис. 783 грн 20 коп., а саме за кредитним договором у сумі 159 тис. 72 грн 3 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 84 тис. 988 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 74 тис. 84 грн 3 коп., та в рахунок сплати пені в сумі 74 тис. 711 грн 17 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «Кредитні ініціативи» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 228, 1078 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У заяві ТОВ «Кредитні ініціативи» просило скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кредитні ініціативи», дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 16 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 100 тис. грн на строк з 16 січня 2007 року до 15 січня 2017 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитом.

18 січня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2 кредитного договору щодо їхнього місцезнаходження і реквізитів.

З метою забезпечення належного виконання взятих на себе ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором 18 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_9 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, належна іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 2005 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_9

На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення, зокрема й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_9

На виконання пункту 2.4 договору факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором.

ОСОБА_9 належно умови кредитного договору не виконує, унаслідок чого станом на 1 лютого 2013 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 84 тис. 988 грн і зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 74 тис. 84 грн 3 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з недоведеності ним вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права на відступлення права вимоги за договорами забезпечення, тобто воно не було іпотекодержателем майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення виконання кредитних договорів. Крім того, договір факторингу від 28 листопада 2012 року, за яким до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_9 за іпотечним договором, суперечить статті 1078 ЦК України оскільки за цим договором передавалися вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, що не може бути предметом відступлення за договором факторингу, а відтак цей договір порушує публічний порядок, у зв'язку із чим у силу статті 228 ЦК України є нікчемним. Квартира, яка є предметом іпотеки й на яку позивач просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 (далі ‒ ФОП ОСОБА_9.) і в межах справи про банкрутство можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.

Відхиляючи касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» і залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки квартира, на яку ТОВ «Кредитні ініціативи» просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у якій можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.