П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоБерднік І.С.,
суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю
"Аверс Строй" -Березнякової І.В.,
Генеральної прокуратури України -Рудак О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 916/2129/15 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" про витребування майна,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" (далі - ТОВ "Аверс Строй") про витребування у відповідача на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нежилих приміщень № 503, загальною площею 246,3 кв. м, розташованих по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8 у місті Одесі.
Позовні вимоги обґрунтовано фактом визнання недійсним судовим рішенням у господарській справі № 916/2545/13 договору купівлі-продажу спірного майна (об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси), укладеного 12 серпня 2010 року між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" (далі - ТОВ "АРТ"), і пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню
у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" (далі - рішення Одеської міської ради № 5649-V), на підставі якого було укладено зазначений договір купівлі-продажу, що, на думку прокурора, є підставою для витребування майна на користь власника (територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради) у ТОВ "Аверс Строй", який є його останнім власником на підставі договору купівлі-продажу
від 29 жовтня 2010 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30 вересня
2015 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що воля власника майна (Одеської міської ради) на вибуття спірного майна з комунальної власності була виражена при прийнятті рішення № 5649-V і при укладенні договору купівлі-продажу від 12 серпня 2010 року, а тому законних передумов для повернення спірного майна в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у позивача немає.
Крім того, суд керувався приписами статей 257, 267 ЦК та виходив із того, що позовні вимоги у цій справі подані з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2015 року рішення Господарського суду Одеської області
від 30 вересня 2015 року залишено без змін. Одночасно виключено з його мотивувальної частини посилання на строк позовної давності.
Стягнуто з прокуратури Одеської області до спеціального фонду Державного бюджету України 58 213,98 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 388 ЦК підстав для витребування спірного майна у ТОВ "Аверс Строй". Вважав, що порушення органом місцевого самоврядування порядку відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, встановленого Законом України "Про приватизацію державного майна" <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_02_16/pravo1/T216300.html?pravo=1>, не створює умов для витребування спірного майна у ТОВ "Аверс Строй" у зв'язку з наявністю волі Одеської міської ради на вчинення відповідної дії, вираженої у пункті 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V, у подальшому скасованому Вищим господарським судом України.
Одночасно суд апеляційної інстанції виключив із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції обґрунтування відмови у позові за спливом позовної давності як таке, що суперечить вимогам статті
267 ЦК.
Вищий господарський суд України постановою від 26 квітня
2016 року скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року і рішення Господарського суду Одеської області від 30 вересня 2015 року. Прийняв нове рішення про задоволення позову.
Сервисы для юристов