П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., за участю представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи: ОСОБА_9, Публічне акціонерне товариство «Платинум банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, договору купівлі-продажу й свідоцтва про право власності та застосування реституції за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
26 лютого 2014 року ОСОБА_8, ОСОБА_6 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 5 грудня 2011 року проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6 За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» (далі - ПАТ «ПтБ») щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 435 тис. 204 грн.
Посилаючись на те, що прилюдні торги з реалізації квартири проведено з порушенням чинного законодавства, а саме: на момент проведення торгів втратив чинність акт оцінки майна; власників квартири не повідомлено про відкриття виконавчого провадження; не здійснено оцінки майна при накладенні на нього арешту; вартість майна, встановлену у висновку експерта, суттєво занижено; в оголошенні про проведення прилюдних торгів зазначено недостовірну інформацію щодо власників квартири, ОСОБА_8, ОСОБА_6 просили визнати недійсними висновок оцінювача ОСОБА_10 про ринкову вартість нерухомого майна, складений 27 травня 2011 року, протокол проведення прилюдних торгів з продажу квартири від 5 грудня 2011 року, акт про реалізацію арештованого майна від 30 січня 2012 року, прилюдні торги з реалізації квартири від 5 грудня 2011 року та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_9
Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 8 липня 2014 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_6
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 23 червня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 липня 2014 року змінив, виключив з його мотивувальної частини посилання на надуманість доводів позивачів щодо недійсності оцінки майна та необхідність оскарження таких дій у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2015 року залишив без змін.
У червні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 48 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 грудня 2003 року та свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 вересня 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1.
25 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПтБ», і ОСОБА_8, ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, за умовами якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення повного виконання зобов'язань ОСОБА_6 за договором про іпотечний кредит від 25 травня 2007 року.
22 лютого 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О. видав виконавчий напис про звернення стягнення на зазначену квартиру в рахунок погашення боржником заборгованості за кредитом у розмірі 397 тис. 273 грн 46 коп. та пені в розмірі 36 тис. 230 грн 87 коп.
Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 10 березня 2010 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про солідарне стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на користь ПАТ «ПтБ» заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1.
5 грудня 2011 року проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_9
Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_6 й залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про проведення торгів з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки станом на 5 грудня 2011 року (дата проведення прилюдних торгів) закінчився шестимісячний строк дії висновку експертної оцінки від 27 травня 2011 року. Проте позивачі пропустили позовну давність тривалістю у три місяці, встановлену статтею 48 Закону України «Про іпотеку», про що заявлено Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.
На обґрунтування підстав для перегляду Верховним Судом України судового рішення ОСОБА_6 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, 31 липня 2013 року, 28 травня 2014 року та 4 лютого і 19 серпня 2015 року.
У наданих для порівняння судових рішеннях суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу, і такий договір можна визнати недійсним у судовому порядку за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав його невідповідності вимогам цього Кодексу та актам цивільного законодавства, то позовна давність для оскарження договору, укладеного на прилюдних торгах, є загальною і відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Сервисы для юристов