ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 903/285/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича - адвоката Чечелюка О.Ю. (ордер АС № 1160582 від 21.10.2025),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича (далі - Підприємець)
на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2025 (суддя Бідюк С.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В., Мельник В.О.)
у справі № 903/285/25
за позовом Підприємця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі - Товариство)
про розірвання договорів оренди.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємець звернувся до суду з позовом до Товариства про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року (далі - Договір оренди № 11) та № 195 від 29 грудня 2011 року (далі - Договір оренди № 195; разом - Договори оренди).
Позов обґрунтовано з посиланням на обставини невиконання відповідачем умов укладених сторонами Договорів оренди, зокрема:
- відповідачем порушено умови пунктів 1.1, 7.5 Договорів оренди з передачі місця в торговому комплексі "Новий ринок", оскільки на сьогодні відсутні дані про законність його будівництва, а також його належність Товариству на праві приватної власності;
- відповідачем порушено умови пункту 3.3.1 Договорів оренди, оскільки на сьогодні торговий комплекс "Новий ринок" не функціонує, статусу ринку не має, він не був введений в експлуатацію, а інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за Товариством відсутня, у зв`язку із чим, позивач не може отримати паспорти прив`язки тимчасової споруди через дії орендодавця, який відмовляється передати в оренду належну йому земельну ділянку чи її частину для обслуговування тимчасових споруд;
- відповідач не дотримується вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, чим створює загрозу для життя та здоров`я людей, а також робить неможливим використання торгового місця за призначенням, про що свідчить припис Луцького міськрайонного відділу Управління ДСНС України у Волинській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 03.03.2021.
Відповідно до пункту 5.5 Договорів оренди 17.10.2024 Підприємець надіслав на адресу Товариства повідомлення про розірвання Договорів оренди та примірники додаткових угод про їх розірвання, проте, жодної відповіді від орендодавця орендар так і не отримав.
З огляду на зазначені обставини порушення умов оскаржуваних Договорів оренди позивач зазначає, що він як орендар позбавлений можливості здійснювати належним чином свою підприємницьку діяльність, що в свою чергу суперечить меті та завданню укладення договорів з Товариством. Значна міра позбавлення того, на що орендар розраховував при укладенні договорів з орендодавцем змушують його звернутися за судовим захистом для вирішення спору. Посилаючись на приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить розірвати Договори оренди.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.06.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, в позові відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю істотності порушення умов Договорів оренди відповідачем, наявності обставин, які свідчать про те, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договорів позивач позбавлений того, на що він розраховував при їх укладенні, а також недоведеністю обставин завдання позивачу шкоди діями відповідача.
Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Підприємець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема: статей 3, 651 ЦК України, статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та положень пунктів 2.1, 2.20. 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
Сервисы для юристов